Марі Керімей - Я (не) втечу від тебе., Марі Керімей

— Я Меланія, — відповіла на його запитання та несміливо відійшла на кілька кроків, бо все ж... ми стояли занадто близько. 

— Звідки тут? — знову запитав та посміхнувся моїй розгубленості. 

— Приїхала допомагати Марлін, — знову відступивши промовила, а чоловік наступав. Я ще більше злякалась та втиснула голову в плечі.

— Мою матір можуть називати на ім'я лише три особи. Але я не чув, щоб її називали на ім'я прості хатні робітниці, — з оскалом посміхався той, а я вже вперлась спиною в шафу з посудом.   

— Я не хатня робітниця, — відстоювала я свою честь та розгублено кліпала очима, коли чоловік нагнувся до мого обличчя досить близько. 

— Правда? — скоріше насміхався, аніж запитував незнайомець. Я проковтнула величезний клубок в горлі та занервувала, прикушуючи нижню губу. 

— Кларк! Не лякай нашу гостю, — почула я голос жінки та зраділа. 

— Я й не лякаю, — нахмурився той та нарешті відійшов від мене, а я полегшено видихнула. 

— Іди краще до батька, він чекає на тебе, — її сталевий голос налякав би й мене. Куди поділася та усміхнена та лагідна жінка? Я розгублено кліпала очима, не розуміючи нічого.

— Але що то за гостя, про яку я нічого не знаю? — вказав на мене пальцем та розлючено свердлив поглядом. 

— Це донька моєї померлої подруги, — ошелешила мене жінка і не тільки мене. Ми з її сином повідкривали роти та здивовано поглядали на уже усміхнену жінку. 

Що значить донька померлої подруги? 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно