Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Бойове фентезі » Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький 📚 - Українською

Анатолій Луженецький - Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький

18
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Проєкт Лазар" автора Анатолій Луженецький. Жанр книги: Бойове фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 95
Перейти на сторінку:

- Розкажи мені про те, що ти вмієш.

Спочатку здивовано подивившись на мене, дівчина через дощечку почала уточнювати, що конкретно я хочу дізнатися. Через деякий час, снідаючи, перетравлював інформацію про попутницю. Чаклунка стихій. Які саме заклинання, не розповіла, адже все залежить від ситуації, і здебільшого це атакувальна магія. От тільки є великий недолік - вона не могла відновлювати енергію. Причина в батьках: обидва були карашцями, і дитина в них вийшла з великим обсягом мани, проте без можливості її відновити. Поповнювати ману вона могла з накопичувачів або передачею іншою істотою.

Загалом, саме з цієї причини вона й нічого не змогла зробити в Мельках. Розбійники застали її раптово, відрізавши від своїх речей. А без мани, дівчина не становила загрози.

Треба ж, і таке буває, - подумав я, ще раз оглянувши Сайлу. Симпатична невелика дівчинка, я б дав їй не більше шістнадцяти років. Мда, навіть навіювана хтивість не завжди спрацьовувала на неї, хоч і тіло було на диво гарне, цілком доросле. Щоб знати, куди її повертати, уточнив щодо родичів у місті: Неллі і Баф. Прийомні батьки, які взяли її під свою опіку. З того, що я знаю та чув - дуже впливова сім'я ковалів, готова посперечатися за владу в Ламарі. Але зацікавлена більше в ремісничій справі. Хоча мене це в останню чергу цікавило, не кидати ж її в біді.

- Чому не залишилася в Мельках? Адже мій темп ти не витримуєш, - на це дівчина відвела погляд убік, навіть не беручи до рук дощечку. - Не хочеш, не кажи.

Були, звичайно, у мене думки, що нею могли просто скористатися для своїх цілей. Той же син бургомістра. І вона це розуміла. Або ж тут було щось інше? Адже навіть зараз, я ловив на ній погляди, далекі від простої цікавості.

Але виглядали разом ми кумедно. Однієї раси. Вона маленька і тендітна, а я більший, у броні та зі зброєю. Немов брат і сестра... сестра… цікаво, як вона там? Зв’язок досі не відновився.

«Щось трапилось?» - швиденько написала на дощечці дівчина. Я тільки смикнув вухами, не відповівши. Схоже мої думи відобразилися в мене на лиці.

Отримавши їжу в дорогу від Вариса, попрощався з ним, побажавши удачі. Тавернщик пообіцяв проконтролювати, щоб за мною ніхто не ув'язався, за що зверху від мене ще срібний отримав. Заради такого, не шкода.

І знову ж таки, через годину розміреної ходьби дівчина почала спотикатися, не в силах йти далі. Важко зітхнувши, поніс її на спині, намагаючись думати про це, як про тренування. Хоч і тіло боліло після всіх подій і денного маршу, та так швидше буде. Сайла, скориставшись ситуацією, тукнулась в плече і засопіла. Мабуть, уночі їй було занадто страшно, щоб заснути, а мене будити вона соромилась. Сам того не очікуючи, я справді став ставитися до неї, як до молодшої сестри. Можливо, так вплинуло моє минуле і зміни в характері через карашця, проте відчувати сексуальний потяг до дівчини взагалі не хотілося.

Природа радувала, вже підступала осінь, і багато листя пожовкло, частково вкриваючи землю. Крокуючи дорогою, я насолоджувався навколишнім лісом. Єдина велика жива істота була в мене за спиною, тож небезпеки не відчував.

Доволі швидко увійшов в ритм, забуваючи про свою втому і ниючі ноги. Дівчинка безпробудно спала та навіть не совалася, іноді я забував, що ніс її на собі. Коли показалися стіни Ламара, місцеве світило тільки почало хилитися до заходу сонця. Розбудивши Сайлу, опустив її, відразу відчувши втому, що накопичилась. Нічого, залишилося зовсім небагато. Разом ми попрямували до воріт, дівчина сонно терла очі, солодко позіхаючи. Та так, що самому було важко втриматися й не позіхнути.

Вартовий привітно махнув мені рукою, без питань пропускаючи. Все-таки я притерся до очей за весь цей час, і навіть новий супутник ніяк на це не вплинув. Ламар так само вирував своїм життям: найманці, торговці, городяни, що просто тиняються, створювали враження, що місто - це великий мурашник. Де готель-кузня, я знав і одразу попрямував до нього. Взявши дівчину за руку, щоб вона не загубилася дорогою, швидко покрокував вуличками. Проходячи через ринок, перестав відчувати долоньку Сайли. Обернувшись, побачив неприємну картину. Якийсь довготелесий тип, пригнувшись, вдивлявся в обличчя чаклунки, притримуючи її за підборіддя. Сайла була налякана і навіть не рухалася під поглядом людини.

- Яка миленька, не хочеш піти зі мною? - промовив блондин, не відпускаючи дівчину.

- Відв'яжися від неї!

Накопичена втома і занепокоєння за Сайлу переросли в роздратування. Схопивши незнайомця за руку, відвів її вбік. Випроставшись, чоловік оцінювально на мене подивився. Він був вищим на дві голови. Гидко посміхнувшись, блондин запитав:

- Ти хоч знаєш, хто я? - а ось на це мені було відверто плювати.

«Вбий його…» - зазвучав тихій шепіт. І я вирішив не стримуватись.

Нічого не відповідаючи завдав удару в підборіддя, збиваючи противника з ніг. Натовп навколо не втручався, багато хто з цікавістю поглядав, і на цьому все. Такі правила міста, люди не втручаються в особисті конфлікти, але ніхто не дозволить у місті пускати кров противнику. Тому я не продовжував атакувати, чекаючи поки мужик підніметься, хоча дуже вже хотілося.

- Ти пошкодуєш ще, кошак! - сплюнувши на землю, незнайомець зник з поля зору.

Фиркнув, оглянув перелякану Сайлу, проте з нею нічого не сталося. Помсти не боявся. Вже чого, а дозволяти комусь так ставитися до жінок, я не міг. Тим паче, коли дівчина під моїм захистом.

1 ... 35 36 37 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький"