Marina K - Душа між світами , Marina K

Том повернувся до нього і вперше за весь цей час подивився прямо в очі.

— Знаєш, Тео, не все можна виправити. Але ти можеш зробити висновки. Це важливо.

Тео кивнув. Їхні погляди перетнулися, і здається, між ними з’явилося розуміння.

— Що ж, мені вже час, — сказав Тео, піднімаючись із лавки. — Дякую, що поговорив.

— Бережи себе, — коротко відповів Том, дивлячись, як він віддаляється.

Коли Тео зник у сутінках, Том залишився сидіти на лавці, вдивляючись у ніч. Його серце все ще стискалося від спогадів, але тепер у ньому було трохи більше ясності.

Наступного вечора, повертаючись зі школи, Том випадково побачив, як Тео розмовляв із дівчиною біля кав’ярні на розі. Вони сміялися, виглядали щасливими, і Том упізнав її — це була Міра, одна з новеньких у школі.

Том підійшов ближче, не привертаючи до себе уваги, і стояв осторонь, спостерігаючи. Його погляд пом’якшав, але водночас у ньому блиснув відтінок тривоги. Коли Тео відійшов до вітрини, щось перевіряючи в телефоні, Том зробив кілька кроків у бік Міри.

— Привіт, Міро, — сказав він, привертаючи її увагу.

— О, привіт, Том, — відповіла вона, посміхаючись. — Як справи?

— Добре, дякую. А ти як? — ввічливо відповів він, а потім додав: — Я бачу, ви з Тео досить близькі.

Міра трохи зніяковіла, але з усмішкою відповіла:

— Так, ми зустрічаємося. Він дуже милий.

Том нахилився ближче, його голос став серйозним:

— Я не хочу втручатися, але будь обережна, Міро.

Дівчина здивовано підняла брови.

— Обережна? Чому?

Том глянув у бік Тео, який досі був зайнятий своїм телефоном. Потім його погляд знову повернувся до неї.

— Він завдав болю одній дівчині. Вона не пережила цього.

Міра спохмурніла, її очі наповнилися тривогою.

— Ти серйозно? Про кого ти говориш?

— Це не моя історія, щоб розповідати. Просто знай, що він не завжди такий милий, яким здається. Якщо щось буде не так, не мовчи, — відповів Том, намагаючись бути максимально м’яким, але переконливим.

Міра здивовано кивнула, її посмішка зникла. Тео повернувся, не помічаючи зміни у настрої дівчини, і запитав:

— Том, ти тут теж?

— Так, просто проходив повз, — відповів Том, спокійно дивлячись на нього.

— Ну, приємно бачити тебе. Ми якраз збиралися йти. Побачимось у школі, — сказав Тео, обійнявши Міру за плече.