Світлана Литвиненко - Приховані гріхи, Світлана Литвиненко

-Няні моєї доньки потрібна твоя допомога за мій кошт,- Ігор відразу після привітання перейшов до справ.- Коли можна з тобою зустрітися?

-Цими днями я планую повернуся у місто і саме тоді ми зможемо зустрітися,- відповів йому Назар,- тим більше, що у мене є інформація для тебе по твоїй справі. Я то ще перевірю декілька фактів, щоб вже остаточно переконатися у своїх здогадках, а потім все тобі доповім. А також я намагаюся зібрати якомога більше доказів. Але заздалегідь можу тебе запевнити, що ти будеш здивований дізнавшись хто дає вказівки Федору. Бо твій помічник все-таки винний у підпалі моста.

-Але за ним все ж таки хтось стоїть. Я так і думав. Не міг він сам від себе все це організувати. Кишка занадто тонка,- Ігор ще більше відхилився на спинку свого крісла.- Розумієш друже, я то спочатку гадав, що Федір все це зі своєю дружиною затіяли. Христина наскільки ненавидить свою сестру, що на все здатна. А розорити так це в першу чергу, мабуть, мріє. Гадав, що це Христина підговорила свого чоловіка встромляти мені палиці у колеса.

-Ні, не вона,- заперечив Назар,- на чолі всього цього стоїть інша людина. Та про все при зустрічі поговоримо, бо це не телефонна розмова.

-Я зрозумів, всього тобі найкращого,- Ігор відклав у бік смартфон гублячись у здогадках хто це міг бути та потім махнув рукою, бо згодом він і так про все дізнається.  

  Вже через пару хвилин Ігор пішов на кухню, щоб попросити, щоб йому заварили кави, бо Каміла і так вже його там зачекалася. А він не хотів, щоб вона на нього ображалася. І він не буде псувати з нею стосунки. Але відтепер це буде складно робити, бо він закохався. Чи можливо кохати одну жінку, а бути у стосунках з іншою? Чи зможе він так? Повинен, бо не може нічого змінити, бо тоді втратить занадто багато. Отож, краще буде не думати про Ему. У нього з нею нічого не може бути. Можливо… в крайньому разі… у них можуть бути дружні стосунки. А чому б і ні. Дружба, це саме те що потрібно.

-Ваша кава готова,- повідомила голосно Неля.

-А у нас є якась випічка чи печиво?- запитав Ігор намагаючись ні про що більше не думати.

-Вчора пиріг з повидлом пекла, ще декілька шматочків лишилося. Вам покласти?

-Поклади, а ще цукерків поклади,- пригадав Ігор про прохання Каміли.

-Я миттю Ігорю Олександровичу,- Неля відчинила навісну шафу та дістала цукерки.- А куди вам віднести все це?

-А сам візьму тацю. Дякую,- Ігор взяв тацю до рук і вийшов з кухні й тут же відразу зіткнувся з Емою.- Як ви?

-Дякую вам Ігорю Олександровичу, зі мною все добре,- Ема не зводила з нього своїх очей,- зараз перекусимо та повеземо Софійку на танці.

-Зрозуміло. До речі, я домовився про зустріч з Назаром та про це потім поговоримо, а зараз мені варто йти…