Олександр Бабич - Темрява під ліхтарем, Олександр Бабич

Від автора

Вітаю, друже! 

Ти щойно перегорнув останню сторінку цієї книги. Так, я знаю, що післямову зазвичай ніхто не читає, однак, як людина забобонна, я не міг допустити аби в книзі було тринадцять глав. Тож вирішив сказати кілька слів, та ще й надати наукову довідку - для найдопитливіших.

Про всяк випадок хочу сказати, що пригоди друзів на цьому не закінчуються. “Темрява під ліхтарем” - це тільки перша частина трилогії “Долі в темряві”. Попереду ще дві книги і багато цікавих пригод - друзі повернуться додому, дізнаються, що дивного листа отримав не тільки Олексій, і що ще чимало людей застрягли у темряві, й не всі з них - на островах світла. З’являться нові загрози, друзі відчують, що за ними стежать, дізнаються більше про темряву, і про мотиви батька стосовно застосування Ока, знайдуть нових союзників і знову вирушать на темні землі, аби виправити помилки батька і остаточно здолати темряву, витіснивши її за межі нашої реальності. 

На тепер вже вільних від темряви територіях колишньої ерефії з’являться нові держави, начебто почнеться золотий вік миру і процвітання, але темрява в серцях залишиться непереможеною - по всьому світу з’являться загадкові групи екстремістів, які вчинять глобальний теракт, наслідком якого стане досить дивна епідемія. Дуже швидко - навіть підозріло швидко - знайдуть вакцину, яка усуває симптоми, але має жахливі побічні ефекти, змінюючи поведінку і реакцію ока на світло. 

Також попереду епічна битва наших друзів разом з новими союзниками проти апологетів зла, а результати її будуть неоднозначними, однак, обнадійливими.

Звідки я все це знаю? Знаю, бо вже маю чернетки наступних частин трилогії. Так, ця історія все ще може зробити поворот, несподіваний навіть для мене, але в загальних рисах події вже визначені. Від долі (роль якої грають мої пальці на клавіатурі) нашим героям вже далеко не втекти…

Але не буду більше спойлерити, а краще трохи розповім про ті твори, які значним чином вплинули на сюжет цієї книги. По-перше, хочу згадати цикли “На порозі темряви” і “Нижній рівень” Андрія Круза (земля йому пухом) - одного з моїх улюблених авторів. Сама концепція темряви, множинні реальності, зсунуті у часі, перевірка очей світлом - все це звідти.

Уважні читачі також помітили деякі запозичення з не менш улюбленої трилогії “Володар перснів” Джона Роналда Руела Толкіна (назгули, око Саурона, переправа через річку тощо), і дещо з чудового циклу про Гаррі Поттера Джоан Роулінг (дементори?). 

А стосовно застосування електромагнітного поля для прориву межі між реальностями (і дублювання об’єктів при цьому, але мовчу - це спойлер) - ідея не нова, дуже добре вона висвітлюється, наприклад, в романі “Престиж” Крістофера Пріста, і в чудовій однойменній екранізації від Кристофера Нолана (2006). Хто не дивився - дуже раджу. Взагалі, подібними експериментами займався ще Тесла, але про це я детально розповім в науковій довідці (і згадаю ще чимало цікавих фактів, теорій змови тощо).

Я щиро вдячний авторам всіх цих творів, кожен з яких я перечитував стільки разів, що міг би цитувати майже напам’ять. Вони і багато інших авторів книг, якими я зачитувався і зачитуюсь, зробили мене тим, ким я є. Бо ми - це те, що ми читаємо. 

А ще я хотів би подякувати моїм дівчатам - дружині і дочці, яким присвячено цю книгу - без їх підтримки я не зміг би написати жодного рядка, а їх терплячість, любов і відданість завжди придають мені сил для нових звершень. 

Хочу подякувати моїм інститутським друзям, які мимоволі стали прообразами друзів головного героя трилогії. Так, я багато чого змінив, вигадав і додумав, але все ж таки… 

Хочу подякувати місту Полтава, в якому я народився і живу, за натхнення, яке воно мені дарує. Я щиро вірю в те, що міста - це живі істоти, які мають свою енергетику, свою душу, частинками якої вони щедро діляться зі своїми мешканцями. До речі, в наступній частині трилогії Полтави буде більше. І хоч Полтава в книгах трохи відрізняється від реальної - це все ж таки вона, моя Полтава. Тільки з трохи іншої реальності…

Ну і наостанок я хотів би подякувати вам, любі мої читачі - всім, хто від глави до глави читав книгу на Букнеті, хто коментував її та ділився своїми враженнями, хто чекав і чекає паперового варіанту книги… Ви неймовірні, і я дуже всім вам вдячний! А паперовий варіант обов’язково буде, і я вже знаю, хто першим отримає екземпляр книги у подарунок.

Ще раз щиро дякую всім, без кого ця книга ніколи б не побачила світ, і поки що прощаюся з вами - зустрінемось на сторінках наступної частини трилогії, яка має назву “Промені надії”. Надія - це саме те, чого ми всі так потребуємо в ці непрості часи...

А тих, кому цікаво наскільки ж фантастичною є історія, яку я намагаюсь вам розповісти, запрошую витратити ще трохи часу, і прочитати наукову довідку - гарантую, що ви не пожалкуєте, бо в кожній фантазії є тільки частина фантазії, а наш світ - зовсім не такий простий, яким він нам уявляється.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍