Олег Петренко - Страх, Олег Петренко

- Так, воно мені не заподіє жодної шкоди. Я можу йому набагато більше заподіяти шкоди, і сама забрати в нього життя, і набагато швидше, ніж він у мене, але я цього не робитиму.

Олег:

- Правильно мислиш.

Юля:

- У мене притаманна якась протилежність у ставленні до павука. І в мене виникає образ його величі й могутності, створений у підсвідомості та великих його розмірах, і сам павук дуже великий, але в реальному світі він маленький і його не так легко відшукати в лісі.

Олег:

- Дитяча фантазія зуміла його створити ще тоді, коли ти була маленькою дитиною і налякана в лісі, і донині образ жив усередині тебе, і тільки зараз ти сама все побачила на власні очі й те, що тобі так довго не давало жити в спокої.

Юля:

- Так, образ того павука дуже великий, а він був маленький, як зараз, так і тоді однакового розміру. Не думала, яким може бути сильним страх і робити його сильнішим за мене й небезпечнішим, але ж я набагато сильніша за нього. Усе відбувається через те, що я в дитинстві настільки сильно злякалася такого маленького павучка, що віддала йому всю свою силу і протягом багато часу думала, що він набагато сильніший за мене. Самій важко повірити в такий переворот душі.

Олег:

- З цим ми впоралися і знайшли в тобі образ страху, який тривалий час перебував у тобі, а тепер подумаємо, і дуже добре, не поспішаємо. Ти зараз була маленькою дівчинкою, але наразі не тією, яка так сильно була налякана, а зараз ти вже досить доросла і вмієш аналізувати обставини, спогади в потрібному напрямі і поліпшенні самопочуття.

Юля:

- Так, коли я боялася павуків і їх бачила, то одразу і раптово ставала маленькою дівчинкою, а зараз розумію, що страх проти моєї волі повертав мене назад у минуле.

Олег:

- Чудово, ти вже усвідомила свій стан і поведінку, побачивши павука, але на майбутнє тобі потрібно закріпити такий стан, і більше не піддаватися владі страху. Не потрібно більше віддавати перевагу такому маленькому створінню, а необхідно прийняти все як є і зберегти спокій. У майбутньому більше не пускай страх у душу і дивись на павука як на комаху, і не більше. Смерті він тобі не принесе і нічого жахливого не зробить, окрім того, що якщо він буде в тебе вдома в нічний час сплете павутину.

Юля:

- Так, я з тобою згодна. Не потрібно його більше боятися, - посміхнулася, - я ж можу взяти поличку і зараз взяти його і посадити на зовсім інше дерево, а у відповідь він мені нічого не зробить.

Олег усміхнувся:

- Так, і нема чого його боятися. Зроби як ти хочеш і не зупиняйся. Ти ще боїшся павука?

Юля:

- Ні, вже не боюся.

Олег:

- Візьми паличкою павука і посади його на інше дерево. І ти сама побачиш, що нічого жахливого в цьому немає.

Юля підійшла до павучка, відігнула листочок, на якому сидів павук, і взяла суху паличку, що лежала на землі, в руку. Уважно на нього подивилася, взяла паличкою павука і посадила на інше дерева, а Олег уважно спостерігав і мовчав стоячи поруч.

Юля посміхнулася і сказала:

- Так, і він мені нічого не зробив, нічого жахливого і страшного не сталося. А я думала, що він у мене може забрати моє життя.

Олег:

- Ніхто тут у тебе твоє життя не забере. Потрібно уважно і розважливо дивитися на все, що відбувається, і тоді буде менше страхів, а так можна стільки всього придумати, що потім доведеться боятися все життя і всього оточення.

Юля:

- Тепер у мене вже є досвід подолання страху павуків і його можна використовувати в різних напрямках, і я вже сама зможу впоратися з іншими страхами.

Олег:

- Сьогодні ми зробили чудову і практичну роботу над твоїм страхом. Я задоволений результатом і був радий тобі допомогти, - подивився на годинник, зробила глибокий видих, - а зараз мені здається, що вже настав час, коли нам потрібно повертатися назад.

Юля:

- Уже починає темніти. І тобі спасибі. Зараз мені ні крапельки не страшно. Я вже не боюся павуків.

Олег:

- Хороший результат за короткий час. Я пропоную всі питання, що залишилися, залишити на наступну зустріч, якщо ти не проти?

Юля:

- Ні, не проти.

Олег:

- Зараз нам потрібно вже йти до виходу з лісу і їхати додому.

Олег разом із Юлею одночасно розвернулися і вже швидкими кроками пішли до виходу. За проведений разом час вони ще більше пізнали одне одного. Кожному сподобалася прогулянка, а Юля була в захваті від отриманого результату, і вона вже впродовж багатьох років хотіла подолати страх павуків, а тут зовсім випадково познайомившись з хлопцем на сайті знайомств зуміла за один вечір отримати приголомшливий результат. Через десять хвилин вони вийшли з лісу, а під час повернення до виходу вони не розмовляли, мовчали, кожен думав про своє. Зупинилися біля виходу, Олег подивився в очі дівчини і ввічливим кивком голови попрощався з Юлею, а Юля посміхнулася і сказала: