Луї Фердінанд Селін - Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін

з моєї добротливості збиткуються!..

— Співучасник! гидота! лекодух! паразит!

Це їхній комісар мене коментує.

Кричить на всю пащеку!

Я мурмочу, зойкаю… Блазень!.. неможливо, щоб вас порятувати!.. затурканий у тюрмі!.. треба грати!.. усе спробувати!.. Та голові суду начхати!.. Я все заперечую! Відступаю… усе беру на себе!.. Уявіть собі!.. судді так само!.. Тричі доводжу їх до стану фурій!.. Вирок і гоп! Спокута!

— Горе знечеснику геройства! вогневі рани Непримиренцям!

Отакий вирок.

— Згляньтеся на нього! Згляньтеся на нього!

Я вас не покидаю, я благаю!

Та ви вже запалилися звідусіль!.. Я плачу, лементую!.. всі ваші пори вже горять!.. а я неначе рачки, з кляпом, у ланцюгах!.. Я знаю, як це, рачки, коли все пече!.. Мені пелагра теж пече!.. як по живому!.. Ніби шкіра рветься, уявляєте!.. рветься!.. я мив камеру, рачки лазив!.. скільки міг… дупу вмочав у відро… більш не можу… розумію ваш біль…

Та в голови суду нетерплячка.

— Розпочинайте свято!

Йому набридло моє квоктання…

А ви, ви ж бачите? Дивіться все! Нічого з вистави не проґавте… ви добре бачите, тільки коли рачки! Колона скручується з площі, підноситься, підноситься! сама! зовсім сама! і гур-гур! падає просто на нього!.. увляєте?.. це космомедіумна буря!.. жахлива відплата!.. Та це не через мене! Я не винен!.. Я не прагнув вивільняти сили!.. певні сили! Я чемно всіх попереджав наліво й направо, всіх зацікавлених осіб… ви не станете заперечувати… ну ж бо! ну ж! впираєтесь?… Цок!.. Цок!.. Цок!.. годинник?.. що за звуки?.. справжній годинник?.. Я не збирався вивільняти сили… але ви! тупаєте, трощите, репетуєте, ви поза всім!.. вийдіть із Часу!.. прорвіть Канву!..

— Крихти!.. Крихти!.. волаєте ви… тоді й лабораторію теж!.. пробірки, реторти, тонкі кристали… а ви з сокирою! палкий! з усього розмаху! перемелювання, тонкощі, соромливості, хвилі! Вас несе! мене теж!.. уже гуркоче космомедіумна буря!.. Колона підноситься до восьмого поверху! і грим! додолу! пробиває асфальт!.. прориває глибинність речей! ви під уламками!

Усі катастрофи Історії — то лиш жовчність Затятих! ви теж дещо схожі на Біса! і теж затяті, як ніхто!.. але не настільки, щоб мені стіну розбивати!.. затяті, та не до смерті!.. тільки рухнути трохи, як той тхір! але не більше! але не більше! тільки ледь надіб'єте, дві-три цеглини!.. але не більше! але не більше! нічого не проб'єте! тільки для скандалу, і ви щасливі! Тхір тільки прикидається, коли кидається! вдає! щосили? ні!.. Так, щоб не вбитися, от штука!.. щоб не вбитися!.. І ви, як він… Якби він справді кидався щосили, то розколошкав би собі макітру!.. і його музиці кінець!.. я творив би спокійно!.. ви б теж не кидалися, вирячений мудрагелю!.. гурман, але не до безумства!.. інтриган, ще й до тонкощів!..

Проте, чи не так, суд усе оцінить у слушний час! Не те, що я скажу чи не скажу, врятує честь вашого мундира! Гай-гай, моя тітонька! Ох, моє довготерпіння! що я базікаю до нестями?.. балабалакаю стільки, що сто років голова пухнутиме? О, мій красний виде! базікання намарно — це ж саме життя! Милі балабалакання! Тоді що? Тоді що? Вирок і гоп! «Подавати на стіл гарячим!» Куди вони відправлять вас як є?.. щоб душа в хрумкій скоринці і щоб вогник мерехтів на голові?.. пританцьовуючи? красний вид! красний вид!.. у «Ту-ту-фо[134]»? Мене це не здивує!.. Ото кружляння і фігури без кінця!.. Не казатиму наперед, але частенько всесвітні дворушники у «Ту-ту-фо»… і у «Між двох стільців»!.. ще один танець-перекиданець!.. там усі танці від століття до століття… три, чотири століття!.. якщо ви тільки встигнете оцінити!..

Дивися пильно, хто там раює, І будеш знати, хто як танцює,

ще й у шатах того часу! з мінами! сценічними ефектами! з мертвими зеленими очима! з позатойсвітніми вогнями! Нічого не лишити! повний парад Першого фантомного!

Аж ось тітка Естрема! І маленький Лео! А оце Клементина і славненький Тото!

Пригадуєте?

Доведеться сказати, що забаві кінець.

Усе це в ритмі ригодону! Витримано!

Я співаю з місця, не підводжуся, прилип… Але як буду з вами, я закручу вас у танці, маркізе! срака вже розклеїться!.. побачите, який з мене кавалер!.. бо зараз я сам собі акомпаную, мугикаю… я гримну додолу, якщо підведуся… паморочиться у голові, враз! упаду й зблюю!.. добре, що задом прилип!.. хитаюся, гойдаюся, компоную… не потребую дрожу й хвилювання, холоду до кісток і такого іншого… природний спів!.. Митець усупереч всьому! Співаю під тортурами!.. Кокотка теж співає під тортурами!.. А що казати про Ранґона!.. і його тітку!.. Вона вже сороміцькою стає, оця «Тортурна пісня[135]»… отож мені краще не слід!.. особливо мені, уже і так наклепаному! У моїх мурах відлунювала плітка з Батіньоля, мовляв, зазвичай я пияк… та я ніколи, крім води, нічого не пив!.. от бачите, як зненависть швидка на вигадки!.. Нехай ще приліплять мені, що садист, правда, пікантно, у камері? тоді ще плюс десять років у «Фантомі»! І всім привіт! Я стоїк, звісно, але пристойний! Я не реву з такою силою, як тхір! де там! він ще стіну ламає!.. я казав… якщо він кинеться з розгону, тобто з усіх сил, з глибини каземату!.. тоді скажу: це від душі! тепер усе гаразд!.. свій череп у жертву!.. добре! ясно! От якби я кинувся, ви б побачили!.. то була б неабищиця!.. Лише… лише… під духовий оркестр! Ох, мій стан! з фанфарами! зі ста п'ятдесятьма шістьома сурмами, трембітами й цимбалами! з великим духовим оркестром!..

— Гусари до бою! В ата-а-а-ку!..

Шаблі наголо! Та хто мене візьме в гусари?.. Ніхто!.. Більше нікому… То хоч у кірасири? Ото сміх! з ламкими кістками! з прогнилою шкурою! Хіба що зварять у кирасі! куди