Вже не стало Вулканів! кінець кованим залізякам! О, кавалеріє! звуки минулого, і ось маєте!.. звуки з музею!.. Ох, та я вас ретроспектую!.. міфологізую!.. багато собі дозволив!.. тільки сто п'ятнадцята не міфологічна! а що про сорокову казати, розтуди-перетуди! а про жіночку з шістдесят третьої! закуту і закутану у гамівну сорочку… але найгірше, найгірше це — ізолятор, сімнадцята! Отам гавкають! Дозволу не питають! «Угааав! Угааав!» і з якою силою! як я! Це не пройде!.. У мене навчилися! Сам їм розкраю горло! «Мугав! Мугав!» отаке!.. Лиш перетнути коридор! У мене скалка з глека схована під сінником… «Мугав! Мугав!» Відклеюся від табурета… Перейду коридор, провчу за плагіат! я немало потерпав від плагіаторів! Особливо від одного! найголосистішого! «Угааав!» горло розітну! Ще посмієтеся, який з мене вбивця!.. зі своїх останніх сил!.. він більше не мордуватиметься у сімнадцятій!.. але нехай би сторожа мене віднесла… і медсестра!.. нехай мене на нього перекинуть… на «сімнадцятого»! Мерщій ноші!.. бо самотужки я через два кроки завалюсь… нехай мене везуть, як на тачці!.. нехай мене на нього скинуть, а я його задушу! чи хряпну по трахеї!.. Але нехай сторожа допоможе… і медсестра, і двоє інших гицелів… і щоб протокол уклали… я того тхора навчу жити! Я!.. Як вертатимусь, зайду до нього… І теж заріжу! він не чемний!.. тут гавкаю тільки я, отак! Усе! Закон! Тільки я!.. Він більше не страждатиме! «Угав! Угав!» Бо раптом собаки сплутають? і вся псюрня загавкає із ним? тоді мені кінець!.. тоді я більш ніколи не одержу промивань! мною більш ніхто не перейматиметься!.. я можу, любко, гавкати і десять років!.. Нечувана злостивість і лукавство жалюгідних і пропащих створінь! нумо! аби тільки вас скривдити!.. Гавкаю тільки я, інакше здохну! Ну, мені так здається… я думаю… хочу… але ніхто не прийде на допомогу… сам себе розлючую… Стрясаю стіну!.. бридня! бридня! он тхір теж стрясає стіну!.. та ще й своїм брудним качаном!.. що вона аж дрижить! ото ще! збиває мене з роботи, з думки… медитацію мені псує!.. йому аби з розгону кинутись, падлюці! три великі потужні стрибки!.. Грюк! усім тілом!.. Міг би! Він міг би, йолоп!.. Стрімголов!.. Йому голова заважає! Гарний гарбуз!.. мільйонам людей голова заважає… всесвітня катастрофа, всім заважає голова!.. і що?.. і що?.. Так от: нічого!.. Я відшукаю тхора! Знайду!.. Бачив його на прогулянці у клітці… такий собі похмурий молодик, увесь у зморшках… у лазареті я його наспію… у лазареті!.. у нього лоб лиш ледь надбитий… от і все, що він собі пошкодив — тільки шкіру розтяв, кістка ціла… і що?.. і що?.. обтюрбанили, заватили… якби трепанація, ото ремонт!.. ремонт голови, і що?.. і що?.. Це гірше! Гірше! години через нього згаяв, через цього шибаймакітру!.. і в Ортензія теж ще та голова! розпусник-негр Людовіка XV, короля Франції, чим тільки мене не зваблював через віконце… от задушив би, що б він тоді?.. лиш треба дотягнутися!.. чи скористатися й повіситись?… вся справа у висоті! у правильній висоті! ґрати! Будинки вдалині!.. Будинки, от і все!.. Бачу, як живуть справжні люди — Боги!.. О, ні, ніяких заздрощів!.. хтось, може, й нарікає, ну то й що? та я ні звуку, ні бешкету, хіба що для промивання!.. от ви якщо два тижні і без випорожнення, хіба не загавкаєте?.. Не думайте, я не прагну вас розчулити!.. незворушність ящера!.. кілька дрібних клопотів! зрозуміло! Я, хай йому біс, занадто благородної закваски, щоб наді мною хтось лив сльози… досить того, що обісцяли, хіба ні? обісцяли рясно!.. Купуйте, от і все!.. квит і привіт!.. Я схуд на п'ятдесят два кіло! пелагра і переживання!.. пует-шкелет!.. повів вітру — і я лечу!.. даремно вантажили мене до тачки!.. скільки труду їм завдав! дорога така, що на кожній вибоїні я вже кудись летів!.. а вони знов мене вкладали в тачку… Отож, у підсумку й по-чесному, мені вам дякувати не випадає… лиш поміркуйте — пелагра, легенда, тачка, каземат… і бонус — пісня!.. хочете скористатися?.. з Феєрією включно!.. але ще квіточка!.. зауважте станси! станси!Надибаю тебе, падлюко! Лихої ночі! Зведу тебе з Естремою — Забудеш, де мав очі!
Пелагра — це забавно, але тільки у певному сенсі…
Твоя підла душа у полях!
Слово, але і річ також… ви ж трохи знаєте історію? пелагра, портсмутські понтонери, бранці Великої армії[133], це вас ніскілечки не зворушує?.. Тільки Бог знає, як ті сміливці страждали, ще жорстокіше й гірше, як я!.. Вони від пелагри не здихали!.. У душник не зазирали!.. У клітці не гуляли!.. П'яти хвилин прогулянки не мали! Жалюгідний ілюмінатор один для ста!.. умови гірші, ніж для щурів…
— Вітаю бравих бранців тих епох! Брати у муках! Слава Франції! сорок два кіло м'яса! Шику-у-у-уйсь!
Я б так не зміг! полонені в Портсмуті теж!.. Важка кавалерія!.. Легкі батареї!.. Понтонери генерала Ебле!.. Білі драгуни імператриці!.. Стрільці чахлі хиряві підсліпуваті… збагніть-но, а у ролі кірасира?.. Ах, уже навіть гусаром не візьмуть! Уже не можу верхи! І непоказний зовні! Я з сідла вилечу в повітря!.. А ще як коник баский!.. Де людина?.. у повітрі! до шерегу вже не поставиш! Хіба що манекеном у Будинку Інвалідів?.. Чи на картину? У штрафний батальйон? У музей Гревена?.. Ні!.. До «фантомів»!.. «Перша фантомна палата»? може бути!.. Начуваюсь!.. Остерігаюсь!
Засідання!.. Рада!.. Пояснення!.. а от тепер і перегляд справи…
— Провина!.. Куди медаль поділи?.. Яка пенсія?.. Клас військовослужбовця?.. Струнко!..
Це вони так зі мною розмовляють!
— Клас 10?
Я не в захваті.
— Посвідчення? Клас 10? Пред'явіть!..
У цих місцях остерігайтеся ухильних відмовок! тільки категорично! факти!.. Правосуддя! Точність!
— Де, в біса, ваша медаль?.. ваше звання? Знову заповзялися…
— Поранення? Відзнаки? Шеврони?
Безжальні.
Чемно, але наполегливо, я ж кажу! тільки факти! Без просторікувань! пацієнти не рахуються! нема ради, панове! нема ради, пані!.. усі жахи, котрих зазнав!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін» жанру - Сучасна проза:
