Ірина Айві - Оновлені почуття, Ірина Айві

-- Ти вже вирішила, що замовлятимеш? -- запитав Олексій. 

-- Салат з овочів і картоплю по-селянськи. Можна ще трохи курки підсмаженої з кунжутом у медовому соусі. А на десерт кілька кульок фісташкового морозива. 

-- Ти реально мене здивувала, Піоно. Я думав моделі рахують листя салату, а ти ...

-- Їм усе, що хочу. Це не завжди так. Зазвичай я теж сиджу на виснажливих дієтах і рахую листя салату, але сьогодні я хочу дозволити собі те, чого хочу, -- весело посміхаюся й на мить забуваю про пекло у якому зараз живу. 

Чекаючи замовлення ми з Олексієм розпочали доволі дружню розмову. Він виявився дуже товариським та веселим хлопцем. В розмові не торкався гострих запитань і я вдячна йому за це.

 Вчора я розповіла про сестру і про стосунки з Даном, але Олексій наче забув про що ми говорили. Розпитував про роботу моделі, про мрії та плани на майбутнє, але  моїх справ з сім'єю Корчинських не торкався. 

-- Ти класний! Я дуже щаслива, що знайшла такого друга, як ти.

Щоб підтвердити свої слова я усміхнулася й міцно стиснула Олексієву руку. 

-- Я теж радий нашому знайомству, -- тепло усміхнувся мені Олексій. 

День обіцяє бути гарним. Та коли я підняла голову й глянула хто стоїть переді мною, зрозуміла, що поспішила з висновками. 

У літню спеку моїм тілом пройшов мороз. Мені до болю захотілося стати невидимою. Злитися з будь-яким предметом, щоб Дан мене не бачив. 

Серце барабанило у грудях, тим самим нагадуючи мені, що я все ще жива. Усе навколо мене почало крутитися наче на каруселі. Інстинкт самозбереження кричав тікати чимдуж, але ноги зовсім не хотіли слухатися. Я наче приросла до підлоги.  

Боже, як він нас тут знайшов? 

Дан стояв переді мною наче дикий та розлючений звір. Пильно дивився, то на мене, то на Олексія. В такий момент я боялася, щоб ми зустрілися поглядами. Навіть без звинувачень я знаю, що вони не забаряться. Дан виплесне на мене весь свій гнів, бо знову зрозумів все по своєму. Моя рука все ще тримає Олексієву руку. Значить думатиме, що ми коханці. 

-- І коли ж ти встигла залізти йому у труси? Невже з першого разу?  -- прогримів Дан. 

Наші погляди таки зустрілися. З переляку я нервово облизала губи. 

-- Дане, давай я поясню, ... Це не те, що ти думаєш ...

-- А ти замовкни, ... друг хрінів. Тебе звільнено! Більше ніколи не потрапляй мені на очі. Тягатися з моєю дружиною у мене за спиною верх підлості. Та коли я довірив її тобі мав щось подібне передбачити. 

-- Дане, ...

-- Забирайся кажу. Ти мене знаєш, -- гарчить сталевим тоном. 

-- Я не залишу Піону наодинці з тобою тим паче, коли ти у такому стані, -- наполіг Олексій. 

-- Олексію, тобі краще піти. Ми з Даном самі розберемося, -- нарешті забираю руку й одразу ховаю під стіл, щоб приховати тремтіння. 

-- Наша шльондра діло говорить, -- навмисне спокійно говорить Дан. 

Та навіть я уже знаю: чим спокійніше намагається виглядати Дан, тим сильніша його лють. 

Я закрила очі, але це не допомогло. Набравши в легені побільше повітря  розкрила очі. По спині побігли мурахи. 

-- Я нікуди не піду. В такому стані ти здатен на все. 

-- Вимітайся якщо не хочеш, щоб тебе винесли звідси. 

-- Між мною та твоєю дружиною нічого немає. Ми просто стали друзями. Зайшли в кафе, щоб пообідати. От і все. 

-- Аз друзями вони стали! ... Якщо тобі дороге життя йди звідси. 

-- Дане, залиш його. Я піду з тобою куди ти скажеш. Прошу не влаштовуй скандал. 

-- Намагаєшся врятувати нового коханця? -- виплюнув слова Дан, скрививши огидою  обличчя. 

-- Просто не хочу, щоб ти наробив дурниць про які потім шкодуватимеш. 

-- Єдине про що я шкодую, то це ти. Ти ніколи не мала з'являтися у наших життях. Безсоромна тварюка! Тобі мало було Маргарити, то ти взялася за мого батька. Та список здався тобі неповним і ти вирішила звабити ще й мого друга. Сука! Як ти можеш бути такою безсоромно та цинічною? -- голосив Дан, не хвилюючись, що нас слухають чужі люди.  

Чоловік говорив доволі голосно. Відвідувачі кафе почали озиратися на нас. Здається наближається катастрофа, а я нічого не можу вдіяти. 

-- Дане, будь ласка ...

-- За таку витівку ти дорого мені заплатиш ...

-- Все, годі Дане... перестань мучити Піону. Вона не заслуговує подібного ставлення. Давай поговоримо один на один.  Вийдемо на вулицю, там нам ніхто не заважатиме. 

Олексій піднявся з крісла й безстрашно зустрів погляд Дана. 

-- Олексію, ні ...

-- Не хвилюйся, Піоно! Нічого не станеться. Просто зачекай мене тут. З'їж морозива, а ми поговоримо.