Інна Турянська - Відлюбилося, Інна Турянська

— Тімофію, так я ж теж лиш проста ромашка, якій крім вранішньої роси для щастя нічого не потрібно. 

— Добре, якщо так Хамоміла, — аж відлягло від душі Тімосі, — Але в тебе залишився один горішок-бажання, і щоб ти там не загадала я постараюся це виконати.

   Каріна задоволено прикусила губи, так вона закохалася в цього безголового парубка. Так, це і близько не стояло поруч з тим, що вона відчувала до Антона. 

— Ну їдь вже, — підпихнула його Каріна, — де там те твоє багатство у вигляді велика? 

— Та в парку залишив,—  сказав, підморгуючи їй і виходячи з подвір'я. — Ромашки полий! — крикнув на останок махаючи рукою.

   Каріна мовчки зайшла в хату. Зачинила двері. Стояла ще так кілька хвилин. Яке ж це прекрасне відчуття кохати. Роззулася, пішла в кухню набрати в склянку води, щоб полити ромашки. Обережно поливала суху землю. Лише тепер помітила там клаптик чогось. Записка. Обережно розкопала пальцями. Розгорнула. 

"Я тебе кохаю, ромашко. І кохатиму поки не зів'януть ці квіти. Тому поливай їх, гаразд?"

— Гаразд, — прошепотіла вкотре милуючись цими ніжними і простими квітами. 

   Навіть це зізнання в коханні, було таким простим, ненавязливим. 

    Лиш тепер помітила, що Ліди вдома не було. Лиш малина, коробка цукерок та холодна кава коло ноутбука. 

###