Данило Туптало - Житія Святих - Квітень, Данило Туптало

волосяними латами протирати. Тоді святі Христові мученики, поглянувши на небо, сказали: "Господи, Боже наш, Ти, що врятував з печі вогненної трьох отроків — Шадраха, Мешаха і Авед-Неґо, не допустивши їм анітрохи пошкодитися від вогню, і Даниїла з уст левових врятував, і Мойсея від рук фараонових вберіг, і святу Теклю від вогню і звірів захистив, даючи любим своїм повне над ворогами торжество, Ти, що вивів з мертвих пастиря вівцям — великого Сина свого, Господа нашого Ісуса Христа, який багато і різного благодіяння нам явив, створив світло і небо натягнув, як шкіру, перечислив безліч зір і всім їм імена назвав, прославив істину в кінці земні, — почуй нас, що молимося до Тебе, і від бід наших визволи нас, бо Твоя слава навіки. Амінь". Коли ж закінчили молитву, більше ігемон люттю сповнився, звелів, повісивши, обдирати їх залізними кігтями. І текла кров, як ріка, з ребер їхніх, проте люттю тих мук анітрохи не були переможені, не знемагали, Бог-бо утверджував їх, міць і силу їм подавав. І сказав до них ігемон: "Чи покарали вас муки і чи переконали вас відступити від безумства вашого? Чи перебуватимете ще в нечесті вашому?" Святі ж нічого не відповіли. Ігемон знову з люттю сказав: "До вас це говорю, о нечестивці!" А святі, поглянувши на небо, сказали: "Боже всесильний, Ти, що спалив вогнем колись град Содомський за беззаконня їхнє, і нині зупини і зруйнуй нечистих богів нечестивий храм цей задля істини Твоєї". Те сказавши, знамення Христове хресне зробили на чолах своїх і дмухнули на капище — і зразу в ньому ідоли впали з великим гуркотом і на порох розсипалися. Тоді святі мученики сказали до ігемона: "Чи бачиш богів своїх? Де нині міць і сила їхні? Чи змогли собі допомогти?" Через коротку годину впав і храм і зруйнувався до основ. Сповнився ж ігемон превеликої люті за зруйнування богів своїх і храму — звелів святих мучеників мечем потяти. Вони ж через такий вирок на себе смертний возвеселилися, славили Бога і, радіючи, на місце смертне йшли. Туди прийшовши, схилили коліна і простягнули з готовністю шиї свої під меч, Христа ради. І так через убивство мечем померли. Мужі ж благовірні, взявши святі їхні тіла, на місці святім поховали.

Після убивства тих святих мучеників звелів ігемон святого Тєренція, Африкана, Максима і Помпея привести перед себе. І сказав до них: "Богам принесіть жертви, якщо ж ні, то погано маєте загинути. І ніхто не може вас забрати з рук моїх". Відповіли святі: "Ми — християни, як же багато разів казали, і на Христа поклали надію нашу. Бісам же не поклонимося, ані не послужимо богам твоїм, і мук твоїх не боїмося, далі ж накладай на нас муки, які хочеш. Віримо Богові нашому, що переможемо тебе, як же диявола переміг Христос, який укріплює нас, щоб ми перемогли поганий твій задум". Ігемон же звелів знову відвести в темницю святих мучеників, і залізо важке накласти на шиї їхні, руки і ноги залізними путами зв'язати, ще ж і тризубці залізні постелити на землі і на них мучеників покласти, не допустити нікому з християн заходити до них, щоб ніхто не подав їм їжі. Коли в таких муках святі перебували й молилися до Бога, опівночі світло засяяло в темниці й ангел Господній став перед ними. І сказав до них: "Теренцію, Африкане, Максиме і Помпею, раби Бога Вишнього, встаньте й укріпіть тіла ваші". Те сказавши, ангел торкнувся залізних вериг їхніх — і зразу, розбившись, впали, і ось трапеза перед ними з'явилася, всіляких благ сповнена. І сказав ангел: "Спочиньте і прийміть їжу, яку Христос послав вам". Святі ж, благословивши Христа Бога, підкріпилися їжею і питтям, дяку віддаючи Владиці своєму. Сторожа ж, побачивши світло в темниці, увійшла всередину і побачила святих мучеників, які раділи і веселилися, і сповістила про те ігемонові. Той же зранку вивів святих мучеників, поставив перед судищем і сказав до них: "Чи не навчили вас муки відступити від безумства вашого, приступити ж до богів і поклонитися їм?" Відповів святий Теренцій: "Безумством би то було нам і всім, хто любить Бога, бо безумство Боже мудріше від людини, людська ж премудрість безумством є в Бога. Буйні і безумні були б ми, коли б, покинувши Бога, поклонилися бісам, як же ти чиниш". Ігемон же, тими словами розгніваний, звелів, повісивши на катівні, залізними кігтями стругати ребра їхні. Коли ж обдирали святих, молилися вони до Бога, кажучи: "Ісусе Христе, Сину Божий, що живеш вічно, світло християнське, надіє наша найпевніша, будь з нами, і поможи нам, і не осором нас, що страждаємо імени ради святого Твого". Коли так молилися, не чули мук, бо Христос біль їм полегшував. Тоді знову звелів ігемон вкинути їх у темницю і, скликавши волхвів і чарівників, що вміли заговорювати звірів і гадів, звелів їм, аби найлютіших звірів, гаспидів, і єхидн, і змій чарами своїми зібрали й замкнули в темниці з мучениками. І коли це було, гади, повзаючи при ногах мучеників святих, не торкалися й не пошкоджували їх. Святі ж, співаючи, славили Бога. Так три дні і три ночі святі у в'язниці з гадами замкнені сиділи, на четверту добу вночі послав ігемон довідатися, чи заморили і з'їли змії мучеників. Коли посланці наблизилися до дверей темниці, почули святих в'язнів, які співали і славословили Бога, і коли хотіли точніше довідатися, що діється в темниці, зійшли наверх і відкрили покрівлю — побачили святих, що сиділи, й ангела Божого, який стояв і не давав гадам наблизитися до святих мучеників. Те бачивши, вжахнулися й побігли до ігемона, сповістили йому. Дуже рано вставши, ігемон звелів заговорювачам забрати з темниці змій, гаспидів, єхидн і всіх гадів своїх, мучеників же на судище привести. Коли заговорювачі прийшли до темниці і, як звично, чарівні слова говорили, не слухали їх гади, але, коли відчинилися двері, усі разом з великою люттю кинулися на своїх заговорювачів і покусали їх до смерти. Й инших усіх, що там опинилися, людей заморили і розповзлися. Після цього святих страстотерпців привели до ігемона на судище. Бачивши їх нітрохи не ушкоджених, ігемон люті сповнився і на страту мечем засудив їх. Тоді святі радости невимовної сповнилися і, йдучи на смерть, з веселістю співали: "Спас Ти нас, Господи, від кривдників наших і тих, що ненавидять нас, посором". Слуги ж, привівши їх на місце посічення, наказане зробили. І так ісповідники