Данило Туптало - Житія Святих - Квітень, Данило Туптало

лише відрікся Бога свого, а й рабів Його убивати починаєш? Горе тобі, окаянче, що зробиш у той день, коли станеш перед Страшним Судом, щоб дати відповідь Богові вічному? Я, о окаянний, у муках за Христа мого усім серцем помираю, проте не хотів би від твоєї руки загинути, але від когось иншого прийняти смерть бажав би". Нирсан же ані тими словами не засоромився, ані наказане йому здійснити не міг — стояв, тремтячи. Тоді, закам'янівши лицем своїм, і серце зробивши твердим, як залізо, вдарив мечем у шию мученика. Але тому, що руки убивці тремтіли, через те треба було не одним ударом, а багатьма вдаряти в шию мечем — ледве зміг здійснити ту страту. Преподобний же Вадим у такому стражданні святу свою душу передав у руки Божі. І всі невірні, що там були, дивувалися мучениковому терпінню, бо, як стовп камінний, так непорушно стояв, приймаючи багатократні удари мечем. З убивці насміхався і кепкував як із боягуза і немужнього, і докоряв йому, гидуючи ним. Не через довгий час убивця той прийняв відплату достойну за ділами своїми, бо, багатьма й різними злами охоплений, від меча погано загинув: сам собі став убивцею у своєму відчаї. Сповнився Вадим святий мучеництвом у місяці квітні, у восьмий день, у Христі Ісусі, Господі нашому. Тіло ж святого мученика за град було викинене — мужі благоговійні його взяли, чесно поховали. А семеро учнів його, які в темниці залишилися, чотири роки там перебували, до смерти царя Саворія, після смерти його відпущені були з миром. І дозволено їм було у своїй перебувати вірі, благодаттю Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж слава навіки. Амінь.

У той самий день пам'ять святих мучеників Дисана-єпископа, Маріява-пресвітера, Авдієса та инших двохсот і сімдесяти, які в перському полоні від Саворія-царя за Христа постраждали.

Місяця квітня на 10-й день

Страждання святих мучеників Теренція, Африкана, Максима, Помпея, Зинона, Олександра, Теодора та инших з ними

Римський нечестивий цар Децій, який ідолопоклонницьким своїм зловір'ям хотів усіх у рів згубний занурити (як син диявольський), послав у всі краї землі своєї наказ, аби християн до ідолопоклоніння і куштування ідоложертовного насилу змушували. Ті ж, що будуть противитися, суд і кару нехай приймуть. Коли те веління в Африку до ігемона Фортунатіяна прийшло, сів ігемон на судищі і, весь люд до себе скликавши, сказав так: "Принесіть жертви богам, якщо ж ні, то люто мучені будете і погано помрете". Те сказавши, знаряддя катівське посередині поклав. Бачивши те, багато людей настрашилося і покорилося ігемонові, відступивши від віри Христової. Деякі ж із вірних, числом сорок, твердо постановили померти за Христа й говорили з упованням один одному: "Вважайте, браття, щоб не відреклися ми Христа, Бога нашого, щоб Він від нас не відрікся перед Отцем своїм Небесним і святими Його ангелами. Пам'ятайте, каже Господь: "Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, душі ж не може убити". Бійтеся, каже, більше тих, що можуть душу і тіло згубити в геєні". І коли так раби Христові один одного словами зміцнювали, сказав до них Фортунатіян-ігемон: "Бачу вас — мужів, літами дорослих і розумних, і дивуюся, чому в таке приходите безумство, що єдиним Богом і царем ісповідуєте Того, кого юдеї, як злодія, розіп'яли?" Відповів йому за всіх святий мученик Теренцій: "Якщо б ти пізнав, о ігемоне, Христа розіп'ятого силу, покинув би ідольський блуд, Йому б поклонився і служив. Є-бо Син Божий добрий, милосердний і милостивий. Він, благоволінням Бога, Отця свого, на землю зійшов, Божество ж своє з людськістю з'єднав, за спасення наше волею хрест перетерпів". Ігемон сказав: "Принесіть жертви богам. Якщо ж не хочете пожертвувати, то члени ваші попалю і згублю вас". Відповів святий Теренцій: "Чи думаєш страхом настрашити нас? Але не такі ми слабкі, щоб, покинувши життя безсмертне і його Подателя, поклонилися богам чужим. Чини-бо швидко, що хочеш чинити, винаходь муки на нас, бо міцні й постійні ми раби Христові". Розгнівався ж ігемон, звелів скидати з них одяг і тягнути до храму ідольського. Були ж ідоли золотом, і сріблом, і коштовним одягом прикрашені. І, увійшовши, ігемон сказав до святих: "Принесіть жертви великому богові Іраклію, бачите-бо славу його і силу". Святий же Теренцій сказав: "Зваблюєшся, не відаючи, що тобі корисне, боги-бо твої ці — каміння, і дерево, і мідь, і залізо, прикрашені ж золотом, аби зваблювати людей і відводити їх від вічного життя. Самі не бачать, не говорять, не чують, не ходять, бо руками людськими вилиті і вистругані і на подобу людську зображені. Хай подібними до них будуть ті, що їх роблять, і всі, що надіються на них. Скажіть, прошу: ті, що ви їх богами називаєте, чи можуть собі помогти, чи відімстити кривдникам своїм? Якщо ж собі помогти не можуть, то як нам помагати будуть?" Коли це ігемон почув, звелів Теренція, Африкана, Максима й Помпея вкинути у внутрішню темницю і з всіляким утвердженням пильнувати, і сказав: "Завтра на допит виведу їх". Блаженного ж Зинона, Олександра й Теодора з иншими, їх же всіх числом було тридцять шість, поставив перед судом поблизу ідольського храму і сказав до них: "Тому що від попередніх ваших мерзот і спротиву ніякого успіху і користи не було, нині-бо послухайте мене і великому богові Іраклію принесіть жертви". Відповідали святі: "Багато разів ми казали, що ми — християни, як же ти і з перших допитів знаєш. Ніхто не зможе переконати нас, щоб ми нечистих вшанували ідолів і поклонилися їм, легко-бо на всі твої питання відповідаємо". Сказав ігемон: "Чи не хочете вмовлянь моїх послухати волею, бо й неволею послухати маєте наказу царів непереможних?" І звелів їх сукуватим залізом і сухими жилами бити нещадно. Святі ж мученики, піднявши руки свої до неба, в один голос возвали, кажучи: "Зглянься над нами, Господи, Боже наш, поможи рабам своїм і визволи нас від супротивного". Те чувши, ігемон жорстокіше бити їх звелів, допоки багато слуг помінялося, одні за иншими били, жил же і заліза не стало. І знову звелів бити палицями, що й усі нутрощі їх було видно. Проте настільки світлими й веселими були лиця мученицькі, що всі дивувалися непереможним терпінню і мужності святих. Після биття ж сказав до них ігемон: "Принесіть жертви богам, і відпущу вас". Святі ж мовчали. І розгнівався ігемон, звелів розжарити рожна залізні і припікати плечі їм, оцтом, зі сіллю змішаним, поливати рани їхні і гострими