Нідейла Нельте - Раб. Книга 1. Чужий біль, Нідейла Нельте

18.10.

Коли він відправляється спати, я нарешті-то закриваюсь у себе в спальні і читаю те, що передала Лерка в помаді.

Завдання полягає лише з одного слова – Мантіро. Якщо не помиляюся, це посол, точніше, «посолша» Тарина в Земному Альянсі. Представниця. Тобто мені потрібно максимально дізнатися про її положенні в місцевій структурі. Займуся. Хоч би натякнули, чому вони нею раптом зацікавилися, що стало відомо.

Пригадую подробиці вступу Тарина в Альянс. Здається, тоді перший і єдиний раз три Глави побували за межами рідної планети, для підписання документів. Всі попередні домовленості і наступні угоди укладала Мантіро.

Політики вели цілі баталії в студіях і на прес-конференціях про допустимість існування в наш час рабства, про правомірність наведення порядку на Тарині силовими методами, про необхідність об'єднати людські планети після того, як виявилося, що люди в космосі не самотні і далеко не всі космічні цивілізації налаштовані до них доброзичливо. Співали красиві промови для глядачів, віддалених від Тарина на сотні парсеків, годували їх рекламними байками про самобутність планети, і що в нинішні цивілізовані часи раби – зовсім не те, що в давнину, а просто особлива категорія людей, які не можуть жити самостійно в силу сформованого укладу. З елітними, може, так і є, а як бути з колишніми вільними?

Верхівка Альянсу нібито розробляє довгострокову програму по приведенню Тарина до галактичних норм, але хто їх знає, чи не отримують вони свою частку прибутку з такого чудового майданчику для легалізації рабів?

У нас в конторі є роздруківка Таринської конституції, наданої в Альянс. Там дуже багато говориться про права вільних громадян, а ось що стосується рабів – зачіпається лише поверхово, з посиланням на внутрішнє законодавство Тарина.

Напевно, в цю внутрішню частину і входить все, що пов'язано з категоріями рабів, їх статусом і спеціальностями.

Далі Лерка передала те, що відомо про підписання вільних. А все ж почалося зі статистики визволених, саме нею і зацікавився наш відділ... Всього кілька вільних, підписаних в представництвах Тарина по Галактиці, поштучно перерахувати можна – не більше сотні, і жоден зі звільнених рабів не прожив довше року. Близько половини знову дивним, але законним чином в рабстві опинилися, з іншими щось сталося. Хто в катастрофу потрапив, у кого нещасний випадок, хто сам на себе руки наклав.

Як йдуть справи зі звільненням тут, ми тоді не знали. Схоже – ніяк, тут рабів просто не звільняють.

Лерка повідомляла, що це процес непростий, раб повинен пройти купу якихось перевірок, не кажучи вже про те, що ретельно перекопується повна хронологія його перебування у всіх господарів.

Вільні офіційним рабам підписують виключно в галактичних представництвах Тарина, і, як я тепер розумію, там же вилучають чіп і замінюють медчіп. Тому що подібного роду роздруківка напевно хоч кого-небудь зацікавила б, як і виявлений в мозку підозрілий предмет.

Розкриваю захоплену з сейфа моторошну папочку, змушую себе прочитати історію свого раба. Мед роздруківку перекладаю тремтячими руками – навряд чи я коли-небудь зможу заглянути в неї знову.

Історія до відрази банальна. Нормальний хлопець з нормальної родини, в шістнадцять років батьки загинули в якійсь катастрофі, а він потрапив до притулку, до повноліття. На два роки всього. Стреси, бійки, нерви... уявляю...

А потім, не встиг звідти вийти – дурість, адже ніхто юридичну сторону не роз'яснює, підписав контракт, що підвернувся, ідіот мій милий, батьки ж навіть гроші залишили, краще б справу спробував яку відкрити, краще б прогорів, а так... Як завжди: думав, ненадовго, заробить і звалить, а там якийсь хитрий пунктик був, по якому він сам не помітив, як у рабстві опинився, після швидкоплинного відвідування Тарину.

Зарплату, мовляв, фірма може виплачувати нормальну тільки громадянину Тарина, тому необхідно прийняти громадянство. Напевно ж клялися, що в будь-який момент дозволяється передумати і повернутися назад. А про рабство на Тарині він міг і зовсім не підозрювати.

Якщо заманити обманом нічого не підозрюючу людину добровільно стати громадянином Тарину, то на неї автоматично поширюється і внутрішнє законодавство. Тут вже справа юристів, яким чином і з якої причини громадянин Тарину переходить в статус раба. Лазівок мільйон, не одна, так інша спрацює. Головне, щоб ніхто нічого до пори до часу не дізнався.

А раб – істота безправна, у нього немає доступу навіть до спадщини батьків... Хм, ну це я Лерці передам, може, що придумають з нашими юристами. Якщо, звичайно, це спадок ще ніхто до рук не прибрав. А якщо взагалі контракт можливо оскаржити? Втім, сам підписував – сам винен, жоден суд не допоможе. Повнолітній ж уже був.

До речі, потрібно буде передати нашим і назву, нехай займуться компанією. Ходять там, хлопців недосвідчених, випускників дитячих будинків, збирають... Скільки їх як мій Антер вляпалися, і допомогти нікому? Та й дівчаток, певно, не менше.

Закусивши губу, відчуваю, що, здається, починаю ненавидіти все сволочне людство. Намагаюся заспокоїтися, повертаюся до паперів. Копіюю документи Антера, щоб були під рукою, ех, з'явися Лерка хоч на день пізніше, я б все вже їй віддала!

Спочатку – працював в охороні, поки не отримав якусь серйозну травму. Доктор, що вів пацієнта, по-тихому викупив його для своєї фармацевтичної компанії, щоб препарати випробувати. Ото ж бо в медроздруківці були і виразки, і пухлини, і отруєння, і безліч інших побічних ефектів...

Потім була якась чергова конвенція про заборону дослідів на людях, і усіх рабів швиденько позбулися. Ну це я так розумію, читаючи між рядків. Потім – бої без правил, роботи на астероїдах з видобутку різних копалин, втечі, повернення, продажі, перепродажі... Аміра... І так ось вже більше шести років. Господи, що ж у тебе від психіки залишилося, милий?

Відкриваю економічні викладки. Я якось звикла у нас на Амадеусі до солідних корпорацій і упору на технічне оснащення всього, що можливо. А виходить, середньому або малому виробнику з відсталою планети дешевше купити пару сотень рабів, дати необхідний мінімум спорядження і навичок і годувати спец-пайками, ніж дорогу автоматизовану установку, що вимагає постійного серйозного догляду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍