Сюецінь Цао - Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі

в ніч холодну! Соромиться Сі Ши свого лиця, І потьмяніла, боязко Ван Цян![52] З яких країв? І де ж бо народилась? В наш грішний світ чи не з небес спустилась? ...Якби, бенкет зневаживши, тоді Вона пішла із Яшмового Ставу[53], Сопілку б хто зміг взяти з юних дів? Їй рівні і на небі ще не стало!

Баоюй кинувся їй назустріч, низько поклонився й з посмішкою запитав:

— Звідки ви, божественна діва, і куди прямуєте? Місця ці мені зовсім незнайомі, візьміть же мене із собою, благаю вас!

— Я живу в небесній сфері, там, де не знають ненависті, у морі, Що Зрошує сумом, — відповіла діва. — Я — безсмертна фея Цзінхуань із гори, Що Посилає весну, із країни Великої порожнечі, із чертогів, Що Струмлять аромати. Я визначаю міру покарання за розпусту, можу спонукати жінок у світі смертних нарікати на долю, а чоловіків — віддаватися божевільним пристрастям. Нещодавно тут зібралися грішники, і я прийшла посіяти серед них насіння взаємного потягу. Наша зустріч з тобою не випадкова. Ми перебуваємо неподалік від межі моїх володінь. Ходімо, якщо хочеш. Але в мене тут немає нічого, крім чашки чаю безсмертя, декількох глечиків чудового вина, яке я сама приготувала, і дівчат, навчених чарівних пісень і танців. Нещодавно вони склали дванадцять пісень за назвою «Сон у червоному теремі».

При цих словах Баоюй затремтів од радості й нетерпіння і, забувши про пані Цінь, поспішив за феєю.

Зненацька перед ним з’явилася широка кам’яна арка, на арці зроблений великими ієрогліфами напис: «Країна Великої порожнечі», а обабіч парні написи:

Коли за правду маємо олжу, — то за олжу і правда видається, Коли ніщо трактується як дещо — тоді вже й дещо — те ж, що і ніщо!

Вони проминули арку й опинилися біля палацової брами, над якою було написано чотири ієрогліфи: «Небо пристрастей — море гріхів», на стовпах праворуч і ліворуч теж парні написи:

Шар товстий у землі, і високі небес береги[54], Ще нової жаги не відбуто, як чуттів не прожито, Жаль, не вернете, ні,