Михайло Медуниця - «Батько народів» очима часу

роману — виявляється, уже лежить в архіві його лист з таким відгуком: "Тов. Шолохов допустив у своєму "Тихому Доні" низку найгрубіших помилок і просто невірних відомостей..." Валентин Осипов "Роки, заховані в архівах" ("Советская культура", 18 травня 1991)
* * *

Зрозуміло, рівень нашого гумору — теж показник. Ось, приміром; батько всіх народів Сталін любив жартувати, підкладаючи під сідниці сотоваришів по Політбюро переспілі помідори. І нічого — сміялися.

А. Купріянов "І який тільки непотріб не продають в магазинах" ("Комсомольськая правда", 2 листопада 1991)
* * *

23.3.1942 р. "Засилля євреїв призвело до згубних наслідків. Сталіна належить поціновувати уже за те, що він не допустив євреїв до мистецтва".

11.4.1942 р. "Суспільство можна створити і зберегти тільки силою... І якщо Сталін в минулі роки застосовував щодо російського народу ті ж методи, котрі свого часу застосовував щодо німецького народу Карл Великий, то, враховуючи тодішній культурний рівень росіян, не варто його за це проклинати. Сталін теж зробив для себе висновок, що росіянам для їх згуртування потрібна сувора дисципліна і сильна держава..."

22.7.1942 р. "Було б нерозумно висміювати стахановський рух. Озброєння Червоної Армії — найкращий доказ того, що з допомогою цього руху вдалося добитися незвичайно великих успіхів у справі виховання російських робітників з їх особливим складом розуму й душі.

І до Сталіна, безумовно, теж треба ставитись з належною повагою. У своему роді він просто геніальний тип. Його ідеал — Чінгісхан та йому подібні, про них він знає буквально все, а його плани розвитку економіки настільки масштабні, що перевершити їх можуть тільки наші чотирирічні плани".

27.7.1942 р. "Якщо Черчіль шакал, то Сталін — тигр".

Генрі Пікер "Застільні розмови Гітлера" ("Аргументы и факты" №40, 1994)
* * *

Книжечка "Сповідь коханки Сталіна" написана від першої особи. На обкладинці прізвище автора — Леонард Гендлін. Я здивувався — ну не міг же бути полюбовницею у Сталіна єврей. Не повірив. Виявляється, автор Леонард пише від імені й за дорученням відомої оперної співачки. Але прізвище чомусь-то поставив на обкладинці своє.

І це не найудатніше, що він собі дозволив.

Я завдяки товаришу Сталіну не сталініст. Але він теж певною мірою людина. І абсолютно не сумніваюсь, що у нього були потреби отак нічкою після його Десяти сталінських ударів нанести удар і якій-небудь жінці. З холостяками це трапляється. Та й загалом багато хто з чоловіків тягнеться до жінок.

Але я, будучи людиною вишукано вихованою, намагаюсь не бути присутнім при статевих актах інших людей. У мене склалось враження, що чоловікові і жінці в такі миттєвості хочеться побути самим.

А тут раптом все просто навпаки. Мовляв, швидше читайте книжечку, — я вам все оповім. Тим паче, що "другою людиною, котрій Сталін довіряв, був його секретар Поскрьобишев". А хто був першим, ви, мов, зараз і дізнаєтесь.

На відміну від Леонарда Гендліна, я дозволю собі називати її В. А. За ініціалами.

Коли В. А. вперше співала зі сцени Великого театру перед Й. В., вона дуже хвилювалась — "у мене трусились коліна". Як показали подальші поди, саме коліна трусились недаремно.

Правда, щоб ми, читачі, не подумали чого-небудь гривуазного, В. А. повідомляє про власного чоловіка, що "наше подружнє життя склалося дуже невдало... Ми вирішили жити окремо і незалежно, але без розлучення". Мовляв, не подумайте, що хтось там зраджував чоловіку, хоча б і з товаришем Сталіним. Тобто все не без цнотливості. Тим більше, що "красива жінка і повинна подобатись чоловікам, чи не про це писали філософи, поети і драматурги всіх часів і народів?" Якщо довіритися В. А., то, наскільки я збагнув, "драматург всіх часів і народів" був кривоногий, гнилозубий, рябий і навіть короткого зросту. Що всіляко компенсували його охорона та обслуга. "До мене підійшов мужчина середнього зросту, привітався..."; "Чоловік високого зросту проводив мене..."; "Мужчина гігантського зросту, мабуть, старший, голосно наказав..." Та і шофер був "великий, сильний чоловік..."

І як В. А. успіла їх всіх обміряти? Невже вона з рулеткою на підмосковні дачі приїздила?

Я зовсім не вважаю, що В. А. повинна була із закликом "За Вітчизну! За Сталіна!" пірнати в постіль. Але мені здається, що товариш Сталін хоч і не був" з густими віями", але теж був досить неабиякою людиною. Хоча, звісно, і не шофер, котрий виявився "зі шкірою мідного відтінку і незвичайним чоловіком". Мені якось образливо за товариша Сталіна. Ну що ж, що "кістлявий, торс миршавий і короткий, ступні ніг надто довгі"? Неприємно, звичайно, мабуть. Ну потуши світло і дивись у стелю. А якщо тобі тричі дали Сталінську премію, то й кістки можна погладити. Не розвалишся. Ніби то інші без кісток.

...Не знаю, як ви, але я Сталіна не любив і не люблю. І саме тому мені треба його зрозуміти. Він надто велику роль зіграв у моєму житті. Але з ким він спав ночами, щоб одному не так страшно було, мене це не колише.

Можливо, Й. В. Сталін був вульгарним і в постілі з жінкою. Але це його особиста справа. А ось те, що він зіпсував життя моєму народу, це особиста справа всього нашого народу. І думати про це, я гадаю, не з допомогою гладкостегної співачки, тричі лауреата Сталінської премії.

Книжечка, втім, худенька — всього 71 сторінка. Видана на офсетному папері... Природно, кооперативом.

А ви кажете — у країні паперу не вистачає.

Едуард Графов "Лягаю в постіль, а там — Сталін" Фейлетон ("Литературная газета", 23 жовтня 1991)
* * *

Скільки існує політика, стільки існують політичні вбивства. Не претендуючи на всеосяжність і систематизацію, назвемо лише кілька найпримітивніших історичних постатей, які стали жертвами замахів: Юлій Цезар, Павло І, Аврам Лінкольн, Олександр II, ерцгерцог Фердінанд, Троцький, Кеннеді, Індіра Ганді... Стріляли в Леніна, Брежнєва, Горбачова, підкладали бомбу Гітлеру...

А не помітили ви, читачу, що між Леніним і Брежнєвим ніби обірвався пунктирімен? Невже ніхто ніколи не намагався усунути Сталіна? Хоч "батько народів" настільки боявся замахів, що забезпечив себе такою охороною, котра, здавалося б, повністю виключала будь-які несподіванки, — все ж таки в Сталіна стріляли...

Як відомо, на великого вождя всіх часів і народів було здійснено кілька замахів, та всі вони, як виявилось, були "липою": їх організовували і самі ж "викривали" люди із найближчого оточення, щоб і ще раз довести свою компетентність і відданість Сталіну,

Однак був ще один