Олена Воля - І буде життя, Олена Воля

Вже тиждень сестра обходиться тільки коротенькими фразами. Запитує про самопочуття. Або напише, що справи йдуть добре і передзвонить десь пізніше.

Мілана сподівалася отримати більше уваги. Їй кортіло обговорити поїздку у Львів, яка вже от-от мала відбутися. Хоча Зоряну теж можна зрозуміти: соціальний проєкт вимагав зосередженості.

Останнім часом навіть Ілоночка не виходила на відеозв'язок. Присилала фотографії зі свого Патрончика, відправляла цілу купу веселих смайликів. Іноді Оксана присилала повідомлення, що у них все гаразд і цікавилася самопочуттям Мілани.

Почувалася Мілана прекрасно. Рекомендації лікаря виконувала старанно, піклувалася про себе і свого малюка. Щодня звітувала Андрієві про свої шкільні пригоди, вуркотіла про почуття і тішилася успіхами чоловіка.

Погода нарешті стала по-справжньому весняною. Почали квітнути садки, порозпукувалися нарциси і тюльпани. Трава приємно зеленіла, запрошуючи на прогулянку та пік-нік. Пташки виспівували з вдосвіта і до самого вечора − у кожної своя пора. Весна дійсно приносить надію, що життя завжди перемагає.

Відкриття кімнати бойової слави пройшло вдало. Учні зачудовано слухали розповіді воїнів про їх життя в польових умовах. І все це було насправді, а не історії з пригодницьких книжок. А якби всі розповіді зібрати до купи, то вийшла б дуже повчальна і захоплююча книга. 

Михайло стримав слово і привіз трофейного дрона. Діти чиненайбільше очікували на випробування нової програми. Родичі полеглих воїнів бажали захисникам міцного здоров'я і повертатися до своїх домівок живими, а для учнів зичили успіхів у навчанні та щасливого мирного майбутнього. Мілана Романівна та й інші вчительки виходили з вологими очима. Емоції радості та вдячності перепліталися із сумом та болем. Незламність українського народу додавала віри у світле майбутнє. Але ж якою ціною мусили вибороти, навіть вигризти, вибити з останніх сил свободу для своїх дітей та наступних поколінь.

Навчальний рік впевнено доходив до фінішу. Залишалося ще зовсім небагато. Потрібно провести декілька масових заходів, впорядкувати шкільну територію. І найголовніше − успішно представити свій проєкт на науковій конференції. Учні хвилювалися не менше. Адже це була їх перша науково-дослідна робота такого рівня.

 Мілана уже спланувала екскурсії, які обов'язково проведе для своїх вихованців. Часу у них буде не так багато. Однак прогулянка Шевченківським гаєм, візит до майстерні шоколаду і відвідування знаменитих храмів були на порядку денному під першими номерами. Все інше уже як пощастить. Осягнути красу старого Львова за один день неможливо. Та й не потрібно побачити одразу все. Місто, як і жінку, варто вивчати поступово, щоразу відкриваючи нові грані, милуючись знахідками.

Для Мілани присутність сестри була необхідною. Залишалося побоювання, що сама швидко втомлюватиметься і щось важливе опустить з виду. Зоряна пообіцяла зідзвонитися в 88найближчу п'ятницю і приділити стільки часу, скільки буде потрібно.

А ще кортіло нарешті побачитися з маленькою подругою. Ілоночка стала для Мілани ясним промінчиком у похмурі дні. Навіть подароване сонцем весняне тепло не радувало так як розмова з дівчинкою. Тож надіслала Оксані голосове повідомлення, що сьогодні увечері абсолютно вільна й нетерпляче чекатиме відеодзвінка.