Стейсі Браун - Як викрасти серце адвоката, Стейсі Браун

А я вже нафантазувала собі, що в нас почуття... Такому життя ще мене не вчило. Відчуваю себе використаною, розчавленою. Так огидно я ніколи себе не відчувала. Навіть коли зухвалі й гордовиті гості нічного клубу зверхньо ставились до мене, як до обслуговуючого персоналу, я ніколи не відчувала себе так жахливо, як зараз. Макар просто витер ноги об мене. Я думала, що він мій рятівник, а виявилось, що він це робив лише задля своїх інтересів. Наречену зіграла, вночі розважила і вільна...

Вибігаю на вулицю. Пронизливий вітер колючками врізається в шкіру. Тільки зараз помічаю, що й досі тримаю пальто в руках. Холодне повітря намагається загасити пожежу в грудях. І я трохи приходжу до тями. Вдягаю пальто, міцно зав'язую пасок на талії. Витираю сльози. Вітер тріпає неслухняне волосся. Роблю видих і змушую себе тверезо дивитись на світ. Потім себе пожалію. Зараз треба думати як вибратись з цього житлового комплексу і знайти зупинку громадського транспорту. Сувора реальність, наче вузький коридор, стискає мої скроні й не дає сконцентруватись більше ні на чому.

Загорнувшись в пальто, я повільно крокую. Мені так боляче, що я лише з останніх сил стримуюсь, аби не розплакатись знову. Але зціплюю зуби. Він того не вартий. Я сама у всьому винна. В мене було відчуття гри, відчуття, що він не справжній зі мною. Але наївність і закоханість затьмарили мій розум. Треба було довіряти своїй інтуїції, а я просто хотіла довіряти йому... за що й заплатила розчавленою гордістю і розбитим серцем.