Ханс Рослінг - Фактологія

був рак нирки. Я вирішив із поваги до класу зачекати з відповіддю. Не хотів хизуватися. Потім піднялося кілька рук, й індійські студенти один за одним почали пояснювати, як найкраще діагностувати такий вид раку, як він розповсюджується і яким чином його найкраще лікувати. Вони обговорювали це з півгодини, відповідаючи на запитання, на які, як я думав, знав відповіді лише мій головний лікар. Я усвідомив, наскільки прикро помилився. Я, мабуть, зайшов не в ту аудиторію. Хіба це могли бути четвертокурсники? Це, мабуть, були спеціалісти. Я нічого не міг додати до їхнього аналізу.

Коли я виходив, то сказав одному студентові, що мав відвідати заняття четвертого курсу. «Ти не помилився», — відповів він. Я почувався приголомшеним. У них на чолах були намальовані кастові знаки, вони жили у країні, де росли екзотичні пальми. Як вони могли знати набагато більше, ніж я? У наступні три дні я побачив, що їхні підручники втричі товщі, ніж мої. І вони прочитали утричі більше, ніж я.

Тоді вперше за життя мені довелося раптово змінити світогляд — припущення, що я вищий від них просто через те, звідки приїхав, думку про те, що Захід був найкращим, а «решта» ніколи «нас» не наздожене. У ту мить 45 років тому я зрозумів, що Захід не зможе довго домінувати у світі.

Як контролювати інстинкт узагальнення

Якщо у вас немає можливості подорожувати — не хвилюйтеся. Є й інші шляхи уникати помилкових класифікацій.

Знайдіть кращі категорії: «Вулиця Доларів» (Dollar Street)

Анна завжди наполягала на тому, що ті мої подорожі зі студентами були наївним і нереалістичним способом показати, як живе світ. Небагато людей захочуть витрачати свої потом зароблені гроші, щоб побувати у Богом забутих місцях з відхожою ямою замість туалету, спробувати на смак малопривабливе життя на щаблях 1, 2 і 3, далеке від пляжів, чудової кухні, барів і природи, схожої на казку.

Людям нецікаво вивчати дані про глобальні тенденції й кількісні співвідношення. У будь-якому випадку, навіть маючи перед очима дані, було дуже важко зрозуміти, що саме вони означали в реальному житті на різних рівнях.

Пам’ятаєте фотознімки, що описували життя на різних щаблях у розділі про інстинкт розриву? Я узяв їх із проекту «Вулиця Доларів» (Dollar Street), який Анна розробила спеціально для диванних мандрівників, щоб показати їм справжній світ. І тепер ви можете зрозуміти, як живуть інші люди, не виходячи з дому.

Уявіть, що всі оселі й домівки світу вишикувалися на одній дов­железній вулиці за рівнем доходу. Найбідніші житимуть ліворуч по вулиці, а найбагатші — праворуч. Де решта? Звичайно, наразі ви вже знаєте: більшість людей розмістяться десь посередині. Номери будинків — це дохід тих, хто в них мешкає. Сусіди на вулиці Доларів — це люди з усього світу з однаковим доходом.

Анна дала завдання фотографам відвідати понад 300 родин у більш ніж 50 країнах. Вони задокументували, як люди їдять, сплять, чистять зуби й готують їжу. Вони зафіксували, із чого зроб­лені будинки, як вони опалюються, яке в оселі світло, які туалети й плити для приготування їжі, і ще понад 130 різних аспектів щоденного життя. Ми могли б зробити книжку зі знімків, які показують, наскільки однаково живуть люди з різних країн з однаковим доходом і наскільки по-різному живуть люди в одній країні. У нас назбиралося понад 40 000 фотографій.[4]

Завдяки цим знімкам стало зрозуміло: головним фактором, що впливає на те, як саме живуть люди, є не їхні релігія, культура чи країна проживання, а дохід.

Знаєте, як чистять зуби люди на різних щаблях? На рівні 1 ви чистите зуби пальцем або паличкою. На щаблі 2 — купуєте одну на всіх пластикову щітку. На рівні 3 пластикова щітка в кожного своя. А на щаблі 4 ви й так знаєте, що відбувається.

Спальні (кухні й вітальні) дуже схожі в усіх, хто живе на щаблі 4, незалежно від країни: в Америці все так само, як і у В’єтнамі, Мексиці, Південній Африці й будь-де у світі.

Родина на щаблі 2 в Китаї зберігатиме й готуватиме їжу так само, як і родина із того самого рівня в Нігерії.

Фактично якщо ви один із 3 мільярдів людей, які живуть на щаблі 2 в будь-якій країні — у Філіппінах, Колумбії, Ліберії тощо, — базові факти про ваше життя будуть такі самі, як і в решти людей із цього щабля.

Це означає, що дах вашого будинку зроблено зі шматків різних матеріалів, тож коли дощить, вам може бути мокро й холодно.

Коли ви йдете вранці в туалет, там зазвичай погано пахне й літають мухи, але там є стіни, які затуляють вас від інших. У вас уже є певна приватність.

Ви їсте майже ту саму їжу щодня, щотижня.

Ви мрієте про їжу, яка була б смачнішою й різноманітнішою.

Світло постійно блимає, оскільки струм нестабільний. Уночі, коли переривають подачу струму, ви покладаєтеся на місячне світло. На ваших дверях — навісний замок.

Увечері перед сном вам доводиться чистити зуби тією самою щіткою, якою користується решта родини. Ви мрієте про той день, коли зможете почистити зуби своєю щіткою, а не тією, якою щойно скористалася бабуся.

Преса постійно підсовує вам картини життя на щаблі 4 і криз, що відбуваються у решті світу.

Заґуґліть «туалет», «ліжко», «плита». Ви отримаєте зображення із життя на щаблі 4. Якщо хочете побачити повсякдення на інших рівнях, пошуковик вам не допоможе.

Ставте під сумнів свої категорії

Вважати будь-яку класифікацію хибною дуже корисно. Ось п’ять потужних способів поставити під сумнів вашу улюблену класифікацію чи категорію: шукайте різницю всередині групи і щось схоже поза групою; остерігайтеся «більшості»; будьте обережні з винятковими прикладами; припустіть, що ви не «нормальний»; остерігайтеся переносити узагальнення з однієї групи на іншу.

Шукайте різницю всередині групи і щось схоже поза групою. Національні стереотипи ламаються, коли ви бачите величезні відмінності між державами та суттєву схожість між країнами на однаковому рівні доходу (незалежно від культури чи релігії). Згадайте, наскільки подібний посуд у різних родинах зі щабля 2 в Нігерії та Китаї. Якщо ви подивитеся лише на зображення китайців, то можете подумати: «А, ось як гріють воду в Китаї.