Марк Лапкін - Отець всіх лис, Марк Лапкін

Глава сьома (присутня ілюстрація)

Ксюша розлютилася.

Гола жінка ходила кімнатою з боку в бік і з кожним кроком її волосся, а тепер ще й груди на додачу підстрибували вгору.

- І ти сказав про це тільки зараз?! - кричала Ксюша.

Жінка не знаходила слів і перейшла на тваринний рик. Вона хотіла вивільнити свій гнів і кинути щось.

Над ліжком була кам'яна статуетка жінки. Ксюша схопила її і з вигуком кинула об підлогу. Статуетка не тріснула, не зламалася, і це ще більше розлютило жінку. Вона полізла бити Чоловіка.

Чоловік слухняно приймав ляпаси Ксюші. Вона била його руками з усієї сили, але той навіть не похитував головою. Чоловікові було боляче, але скоріше боляче за Ксюшу і її страждання.

- Ти порожній, ходячий спермобак, - надривалася жінка. - Дерево плоду, що не приносить. Ти...

У людській культурі не було багато образ для безплідних чоловіків, і Ксюша не змогла продовжувати далі. Вона впала на підлогу і розплакалася від безсилля.

Чоловік підняв її з підлоги і посадив на своїх колінах. Жінка надривно дихала, чергуючи дихання ротом і носом. Усе її обличчя було вологим, і волосся прилипало до щок і чола.

- Мої кисті болять, - скаржилася Ксюша.

- Тому що ти щосили мене била? - запитав Чоловік.

- Так.

Чоловік почав цілувати її кисті в тих місцях, де вони боліли.

- Не треба мене цілувати, - сказала жінка і відсмикнула свої руки. - Мені не потрібен чоловік, мені потрібна дитина, - закінчивши речення, Ксюша вдарилася в сльози з новою силою.

- Я розумію, - займаючи порожнечу, відповів Чоловік.

Ксюша зупинила плач і перейшла в істеричний сміх.

- Ха-ха-ха, що ти розумієш? Краще б ти мовчав. У мене вже була дитина, - зізналася Ксюша. - Здорова, велика дівчинка. Що ти можеш зрозуміти? Ось що ти можеш зрозуміти? - знову і знову повторювала жінка.

Вона відкритою долонею вдарила Чоловіка у скроню. Її права кисть розболілася з новою силою, і вона надовго повернулася до своїх сліз.

Чоловік дивувався тому запасу сил, що були у Ксюші. Ні, не серії ударів, що вона видала. Ридати так довго виснажило б будь-який організм насухо.

У кімнаті було прохолодно. Чоловік укрив ковдрою ридаючу Ксюшу в себе на ногах. Та подивилася на нього і запитала ще раз:

- Ти ж пожартував, так? Якщо ти пожартував, то, будь ласка, поклади мене на ліжко і зроби мені дитину.

Чоловік уклав Ксюшу, але далі, ніж укутати її, справа не зайшла.

Він не знав де його штани і цигарки, тому взяв одну цигарку з тумбочки, що Ксюша дбайливо залишила як аванс за масаж.

- Куди ти йдеш? - безжиттєво запитала жінка.

- Вниз. Палити, - відрапортував він.

- Іди.

Він відчинив двері спальні й почув навздогін:

- Ось чому ти безплідний.

Чоловік зайшов у кухню і прикурив сигарету від газової плити.

Така плита - рідкість. Ксюшина кухня була сповнена глибоких сковорідок, що просто не могли «працювати» як треба на електричних плитах.

Він сперся об стіну і з млявим поглядом курив. Голова раз за разом крутила ту хвилину близькості з Ксюшею, що ніколи не переросте в щось більше. У голову не лізло нічого нового. Чоловік повернувся до спальні.

Дорогою до ліжка він підняв статуетку чорної жінки з підлоги і повернув її на колишнє місце.

- Я можу тобі допомагати по кухні, - запропонував Чоловік. - Принаймні поки твої кисті не заживуть.

- Допоможи мені знайти високого, не потворного мужика з працюючими яйцями. Усього на одну ніч, - витріщаючись у стіну, відповіла йому Ксюша.

- Значить ось хто я - високий, не потворний мужик, - повторив він за нею.

- Саме так.

Чоловік покинув спальню знову і вирушив на пошуки свого одягу.

В одній із кімнат висіло Ксюшине прання. Йому вдалося роздивитися і своє. Одяг був чистим, але надто вологим, щоб його носити. Ксюша відіпрала навіть кров із ліктя його куртки. У тій самій кімнаті, а не в Ксюшиній спальні заряджався його телефон. Просто на журналі, через який він тут і опинився. Чоловік знову відкрив журнал анекдотів у випадковому місці.

 

***

- Подивіться на цих самовідданих людей! Монахи храму, як і їхні батьки та діди, дали обітницю безшлюбності!

***

 

Він забрав усі свої речі, крім журналу.

Мокрі речі, перекинуті на плече, посилювали відчуття холоду. Чоловік готовий був спускатися, але повернувся у ванну кімнату і прихопив жмут волосся з Ксюшиного гребінця. Він сховав волосся в куртку.

На вулиці було холодніше й темніше, ніж раніше. Жодна з вивісок не горіла. Море вщухало після шторму.

Тіло Чоловіка не було прикрите одягом, хіба що його плече, на якому той ніс своє прання.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍