Марія Люта - Наречена для дракона, Марія Люта

- Перша – Райвен. Ти, напевно, про неї чула.

Ще б пак! Райвен була приголомшливою – знатна аристократка, сильний маг, надзвичайно вродлива – вона вся світилася добротою та шляхетністю, а я завжди захоплювалася нею.

Зараз же на душі зашкребли кішки. Як тільки уявлю: Габріель з нею наодинці на тому дивному полігоні. Цікаво, він теж їй подарував форму? І кинджал? Та й не було у Райвен ніяких проблем з бойовими мистецтвами...

- Друга – Елрая. Вона теж бойовик, тільки на рік старша. Я вважала її однією з найсильнішою у нас. Третю дівчину я не знаю, але, кажуть, вона теж аристократка з дуже неслабким магічним потенціалом. Не розумію, навіщо їм додаткові заняття?

Я тяжко зітхнула. Я заборонила собі засмучуватися, але все одно засмутилася. Чомусь я була впевнена, що Габріель веде індивідуальні заняття лише зі мною. А виявилося – я лише одна з багатьох.

- Ти ревнуєш? - підозріло примружилася Бекка.

- З глузду з'їхала!? З чого б це раптом! - адже правда, з чого б?

А ще в голові зародилася думка, підозра, яку я навіть боялася озвучити вголос. І за мене це зробила Ребекка:

- Слухай, це дуже дивно. А ти не думаєш, що це пов'язано з Відбором?

- Тобі теж здається, що Габріель з лордом Леєм підбирають "щасливу дюжину" для якогось бридкого дракона? - охриплим голосом спитала я.

Здогадка, що Ректор Академії причетний до Відбору мене шокувала, але я була впевнена, що вона правильна. Адже це очевидно: нова людина, раптово призначена на найвищу посаду, його інтерес до сильних аристократок... І все ж таки мені було дуже неприємно усвідомлювати, що Габріель якось пов'язаний з ненависними драконами. Скільки ж ще сюрпризів чекати від цього чоловіка?

Ребекка ж відреагувала по-своєму:

- З лордом Леєм!? А він тут до чого!?

Я зніяковіла. Адже Ребеці новий викладач з ББП серйозно подобається...

- Вибач, просто так ляпнула. Адже вони з Габріелем друзі, от і здалося. До речі, як у тебе відбулося вчорашнє заняття? - вирішила змінити тему.

- Ніяк. Лорд Лей - найжахливіша людина, з якою я коли-небудь зустрічалася. Ой, не в тому сенсі зустрічалася... - Ребекка залилася фарбою. - У його присутності я не можу нічого зробити, навіть найпростіші закляття плутаються, а в думках панує хаос. Навіть медитація не допомагає...

 - Просто він тобі подобається.

- Нісенітниця.

- А ось і ні! Ти просто не хочеш помічати очевидного...

- Якщо ти така прозорлива, то зізнайся, що починаєш закохуватися в Ректора Габріеля.

- З глузду з'їхала!? Та я його ледве на дух переношу! Він обдурив мене! А ще він самовпевнений, корчить із себе великого пророка, якому відомо все майбутнє... Робить дорогі подарунки, а сам... - "Сам, можливо, прямо зараз наодинці з Райвен чи іншою дівчиною... кхм, збільшує шанс на її виживання!" - закінчила я про себе. І в серцях вигукнула: - Ух, бачити його не хочу!

- Доведеться потерпіти. Адептко Анно, чому ви не з'явилися на заняття? - голос, глибокий, насичений, невимовно спокійний.

Дорогі читачі!

Не соромтесь коментувати і ставити вподобайки. Також, щоб не втратити книгу, не забувайте додавати її до бібліотеки))

Приємного читання!