Віктор Суворов - Спецназ

для розчищення шляху для цілого Радянського флоту, знищуючи або виводячи з ладу мінні поля противника, акустичні та інші системи виявлення. По-друге, вони можуть бути використані проти потужних оборонних споруд противника берегового базування. Деякі країни, наприклад Швеція, побудували відмінні укриття для кораблів на узбережжі. У тих укриттях судна недосяжні для багатьох видів радянської зброї, включаючи і деякі види ядерної. Виявлення і виведення з ладу таких укриттів будуть одними з найбільш важливих завдань спецназу. Морський спецназ також може бути використаний проти мостів, доків, портів і підводних тунелів противника. Ще небезпечнішими можуть бути операції спецназу проти найбільш дорогих і цінних кораблів - авіаносців, крейсерів, атомних підводних човнів, морських баз для субмарин, кораблів, що несуть ракети та ядерні боєголовки і проти командних кораблів.

Під час війни за допомогою ядерних вибухів у відкритому космосі буде знищено безліч супутників зв'язку і зруйновані лінії радіозв'язку. В цьому випадку величезна кількість послань буде змушена передаватися через підземні або підводні кабелі. Ці кабелі є дуже спокусливою мішенню для спецназу. Спецназ може або знищити, або використовувати підводні кабелі противника пасивно (тобто підслуховуючи через них), або активно (підключаючись до кабелю і передаючи помилкові повідомлення). Для того, щоб бути в змозі зробити це під час війни морські бригади спецназу в мирний час зайняті пошуком підводних кабелів у міжнародних водах у багатьох частинах світу.

Присутність радянських мінісубмарин було відзначено в останні роки в Балтійському, Чорному, Середземному, Тиренському і Карибському морях. Вони діяли в Атлантиці недалеко від Гібралтару. Цікаво відзначити, що для цієї «наукової» роботи Радянські Військово-Морські Сили використовують не тільки підводні човни з людьми класу «Аргус», а й автоматичні субмарини без екіпажу класу «Звук».

Підводні човни без екіпажу є зброєю майбутнього, хоча вони вже сьогодні використовуються в підрозділах спецназу. Підводні човни без екіпажу можуть бути дуже маленького розміру завдяки сучасним технологіям, що дає можливість значно зменшити розмір і вагу необхідного електронного обладнання. Відповідно, субмарини без екіпажу не потребують постачання повітря і можуть мати будь-яку кількість перегородок для збільшення міцності, можуть підвищувати свій внутрішній тиск до будь-якого рівня і тому діяти на будь-якій глибині. Нарешті, втрата такого судна не діє на людей морально і, отже, можна йти на більший ризик його використання в мирний і воєнний час. Воно може проникнути в такі місця, в які капітан звичайного корабля ніколи не наважився б. Навіть захоплення такого підводного човна ворогом не викличе таких великих політичних наслідків, як полон радянського підводного човна з екіпажем людей в територіальних водах іншої держави. В даний час радянські автоматичні підводні човни та інше підводне обладнання працюють спільно з надводними кораблями і підводними човнами, які мають екіпаж з людей. Цілком можливо, що в осяжному майбутньому ця тактика буде продовжена, оскільки десь поруч має знаходитися людина. Навіть і при цьому автоматичні підводні човни без екіпажу можуть значно підвищити потенціал спецназу. Радянському судну з екіпажем дуже легко невинно перебувати в міжнародних водах, тоді як підводний човен без екіпажу під його управлінням проникає в територіальні води противника.

Крім підводних човнів з екіпажем і без нього спецназ на протязі декількох десятиліть надає величезну увагу «живим підводним човнам» - дельфінам. Радянський Союз має величезний науковий центр на Чорному морі для вивчення поведінки дельфінів. Більша частина роботи центру оповита хитрою завісою офіційної таємності.

З давніх часів дельфін захоплював людину своїми незвичайними можливостями. Дельфін може легко пірнати на глибину 300 метрів; чує на відстані в сімдесят разів більшій, ніж людина, його мозок разюче добре розвинений і схожий на людський. Дельфін дуже легко приручаються і дресується.

Використання спецназом дельфінів може набагато розширити його операції, використовуючи їх спільно з плавцями в акціях і для попередження їх про небезпеку; для охорони підрозділів від підводних командос противника; для полювання під водою на будь-які види об'єктів - ворожі підводні човни, міни, підводні кабелі і трубопроводи; ще дельфін може використовуватися для виконання незалежних актів тероризму: для атаки з закріпленою на них вибухівкою на важливі цілі, або для знищення людей противника за допомогою ножів, голок або більш складної зброї, закріпленої на їх тілі.

Розділ 10

Бойове навчання

Був холодний сірий день з поривчастим різким вітром і рваними хмарами, що застилали небо. Ми з заступником начальника відділення спецназу 17-ї армії знаходилися поряд зі старим залізничним мостом. За багато років до цього тут будували залізницю, але, з якихось причин, вона була кинута недобудованою. Тут залишився тільки міст через свинцевого кольору річку. Він здавався жахливо високим. Навколо був величезний пустельний ліс, що покривав величезні простори, де, швидше можна зустріти ведмедя, ніж людину.

Йшли змагання спецназу. Ми з підполковником були посередниками. Маршрут, який проходили учасники змагань, мав багато десятків кілометрів у довжину. Солдати, вимочені дощем, з червоними обличчями, навантажені зброєю і спорядженням, намагалися пройти цей маршрут за кілька днів - бігом, швидким кроком, знову бігом. Їхні обличчя покривала відросла брудна борода. У них не було їжі, а воду вони добували зі струмків і озер. До того ж, по дорозі їм зустрічалося безліч неприємних і непередбачених перешкод.

На нашій контрольній точці помаранчеві стрілки наказували солдатам перетнути міст. На середині мосту наступна стрілка вказувала на перила на краю мосту. Солдат, що довго плівся позаду своєї групи, вбіг на міст. Втома гнула донизу його голову, і так він добіг до середини моста, а потім, ще через деякий час, він різко зупинився. Він повернувся назад і подивився на стрілу, що вказує на край. Він подивився через перила і побачив наступну стрілу на багнистому острівці, що знаходиться трохи осторонь і заріс очеретом. Вона була величезною і помаранчевою, але ледве видною на відстані. Солдат спантеличено присвиснув. Він виліз на огорожу з усією своєю зброєю і спорядженням, і, не дивлячись на небезпеку, стрибнув. Поки він падав, він спробував висловити його ставлення до долі і спецназу гарною солдатською мовою, але крик перетворився на довге тягуче виття. Він з гуркотом пробив чорну крижану воду і довго не з'являвся. Нарешті його голова з'явилася з води. Була пізня осінь і вода була крижаною. Але солдат уплав попрямував до віддаленого острівця.

На нашій контрольній точці, де солдати один за іншим стрибали з високого мосту, не було ніяких засобів для допомоги солдату, який потрапив у скрутну ситуацію. І не було також нічого для порятунку. Ми, офіцери, були тільки спостерігачами для того, щоб бути впевненими, що кожен