Філіп Кіндред Дік - Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік

Ні! — вигукнув Рік, намагаючись не дати Філові Решу вийняти пістолет; але Реш, зробивши крок назад, зумів вивернутися. — А як же тест Бонелі?

— Сама зізналася, що андроїд, — відрізав Філ Реш. — На що ми чекаємо?

— Але деактивувати її лише на тій підставі, що вона дратує тебе своїми словами... дай-но мені свою іграшку, — він спробував заволодіти лазерним пістолетом Філа Реша. Але Філ не випускав зброю з рук; він зумів розвернутися в тісній кабіні ліфта і знову не дав вихопити в себе пістолета, при цьому ні на мить не зводячи очей з Люби Люфт.

— Гаразд, — сказав Рік. — Деактивуй її; убий її просто зараз. Доведи її правоту, — але за мить зрозумів, що Реш таки стрілятиме.— Почекай...

Філ Реш вистрілив, і тієї самої миті Люба Люфт, охоплена несамовитим страхом, здригнулась і відсахнулася від нього, падаючи на підлогу. Лазер не влучив, але Реш опустив пістолет, і промінь безгучно пробив тонкий отвір у її животі. Вона почала кричати; скоцюрбилася під стінкою ліфта, її крик не вгавав. «Як на тій картині», — подумав Рік, вийняв свій пістолет і добив її. Бездиханне тіло Люби Люфт упало на підлогу обличчям донизу, немов купа мотлоху. Навіть не здригнулося.

За допомогою свого лазерного пістолета Рік методично спалював щойно куплений для Люби альбом, перетворюючи його на безформний попіл. Робив він це ретельно, не мовлячи ні слова; Філ Реш спостерігав за його діями з розгубленим виразом на обличчі, він геть нічого не розумів.

— Міг би залишити книжку собі, — проговорив Реш, коли Рік закінчив.— Вона ж тобі обійшлася...

— Як думаєш, в андроїдів є душа? — перебив його Рік.

Схиливши набік голову, Філ Реш втупився в нього поглядом зі ще більшим збентеженням.

— Я можу собі це дозволити, — заявив Рік. — Я вже заробив сьогодні три тисячі доларів, і це лише півсписку.

— Ти претендуєш на Ґарланда? — запитав Філ Реш. — Але це я його вбив. Ти вже лежав тоді на підлозі. А також Любу.

— Але ти не зможеш отримати гроші, — відповів Рік. — Ані у своєму управлінні, ані в нашому. У говеркарі я проведу щодо тебе тест Бонелі або перевірю тебе за шкалою Войґта-Кампфа, і тільки тоді все стане на свої місця. Хоча тебе немає в моєму списку, — його руки тремтіли, він розстебнув портфель і шарудів тонкими, як цибулине лушпиння, зім’ятими аркушами паперу, на яких під копірку було надруковано орієнтування на підозрюваних. — Ні, тебе немає в моєму списку. Тому не маю законного права претендувати на преміальні за тебе; хіба що за Любу Люфт і за Ґарланда.

— Ти впевнений, що я андроїд? Ґарланд сказав?

— Так, це мені сказав Ґарланд.

— А якщо він збрехав, — вів своє далі Філ Реш. — Щоб спровокувати між нами чвари. Ось як зараз; а щодо Люби Люфт, ти правильно говорив, так, я не мав права допустити, щоб вона так легко вивела мене з рівноваги. Напевно, я занадто чутливий. Мисливець за головами мусить бути розсудливим і не піддаватися емоціям; ти, мабуть, саме такий. Послухай, нам все одно довелося б ліквідовувати Любу Люфт, ну, проіснувала б вона ще півгодини, усього якихось півгодини. Навіть не встигла б погортати альбом, який ти їй купив. Не треба було його спалювати. Марнотратство. Ніяк не можу второпати, навіщо ти це зробив; нераціональний вчинок, от і все.

— З мене досить полювання за головами, — зронив Рік.

— І що ти плануєш робити?

— Будь-що. Стану страховим агентом, як значилося в даних про Ґарланда. Або емігрую. Так, — він кивав головою. — Емігрую на Марс.

— Але ж комусь треба виконувати роботу, — зауважив Філ Реш.

— Вони зможуть використовувати для цього андроїдів. Буде навіть ліпше, якщо це робитимуть анді. Я більше не можу; з мене досить. Вона була чудовою співачкою. Планета могла б насолоджуватися її талантом. Якесь божевілля.

— Це — необхідність. Пам’ятай: щоб утекти, вони вбивають людей. І якби я не витягнув тебе з поліцейської дільниці на Мішен-стрит, вони б тебе також убили. Саме для цього Ґарланд і викликав мене до свого кабінету. Ще трохи й Полоков би тебе порішив. Так само Люба Люфт. Ми діємо з необхідності себе захистити; це вони проникли на нашу планету, оці нелегальні кровожерливі біженці-вбивці, що маскуються під...

— Під поліцейських, — закінчив Рік. — Мисливців за головами.

— Гаразд; перевіряй мене на тест Бонелі. Але Ґарланд брехав. Думаю, він збрехав, фальшиві спогади не можуть бути аж настільки докладними. А моя білка?

— Так, твоя білка. Я забув про твою білку.

— Якщо я анді, — сказав Філ Реш, — а ти мене вб’єш, то забереш собі білку. Ось, зараз сідаю і пишу заповіт.

— Анді не можуть нічого заповідати. Вони не володіють власністю.

— Тоді просто візьмеш її, — наполягав Філ Реш.

— Ну, хіба що так, — погодився Рік. Ліфт зупинився на першому поверсі; двері розсунулися. — Залишайся з Любою; а я зателефоную, щоб патрульний говеркар доставив її у Палац правосуддя. Для аналізу кісткового мозку, — Рік побачив телефонну будку, ввійшов досередини, опустив монету і тремкими пальцями набрав номер. Тим часом група людей, що чекала на ліфт, обступила Філа Реша і труп Люби Люфт.

«Вона насправді була чудовою співачкою, — сказав він собі подумки, коли поклав слухавку, закінчивши розмову. — Ніяк не можу зрозуміти; чому талант такої величини міг стати перепоною на життєвому шляху нашого суспільства? Але вона не мала жодного таланту, — виправив себе Рік. — Вона просто була андроїдом. Як Філ Реш, — думав він. — Він також загроза, таким самим чином і з тих самих причин. Тому не час опускати руки». Вийшовши з будки, він почав проштовхуватися крізь натовп до Реша й тіла дівчини-андроїда, що лежало ниць. Хтось накинув на неї своє пальто. Але це було не Решеве пальто.

Підійшовши до Філа Реша, який стояв неподалік і напружено курив коротку сіру сигару, Рік сказав йому:

— Сподіваюся, тест підтвердить, що ти — андроїд.

— Ти справді ненавидиш мене, — зачудовано протягнув Філ Реш. — Ось так зненацька; на Мішен-стрит ти не відчував до мене ненависті. Коли я рятував тобі життя.

— Я зрозумів твій підхід. З того, як ти вбив Ґарланда, а тоді Любу. Ти