Філіп Кіндред Дік - Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік

тоді, коли вона... коли вона ще не показала йому, що ропуха електрична.

— Ти вважаєш, що я вчинив неправильно? — запитав він. — Сьогодні на роботі?

— Ні.

— Мерсер сказав, що я роблю неправильні речі, але що я все одно мушу їх зробити. Справді дивно. Видно, іноді краще зробити щось неправильне, аніж правильне.

— Це наше прокляття, — сказала Айрен. — Про це Мерсер завжди говорить.

— Пилюка? — запитав він.

— Вбивці, які схопили Мерсера, коли йому ще не було шістнадцяти; вбивці, які заборонили йому повертати час у зворотний бік та оживляти мертвих. Тож тепер все, що він може зробити, — рухатися за життям, іти туди, куди йде воно, — тобто до смерті. А вбивці кидають каміння; ніхто інший, тільки вони це роблять. Переслідують його. По суті, всіх нас. Це хтось із них розсік тобі щоку, де у тебе сліди крові?

— Так, — підтвердив він сумовито.

— Лягаєш спати? А я наберу тобі на адаптері настрою 670.

— І який буде настрій? — запитав він.

— Давно заслужений спокій,— відповіла Айрен.

Він підвівся; йому навіть стояти було важко; обличчя мав втомлене й сонне, якесь стурбоване, ніби упродовж довгих років воював. А тоді помалу потягнувся до спальні.

— Гаразд,— сказав він.— Давно заслужений спокій, — він простягнувся на ліжку; з одягу і волосся на білі простирадла посипалася пилюка.

«Адаптер настрою можна не вмикати», — подумала Айрен, коли натиснула на кнопку, що затемнила вікна у спальні. Сіре денне світло вже не проникало в кімнату.

За мить Рік спав.

Якийсь час вона ще постояла там, хотіла побути біля нього й переконатися, що він не прокинеться і не зірветься від страху на ліжку, як це він іноді робив уночі. Повернулася до кухні й знову сіла за стіл.

У картонній коробці біля неї плигала й шурхотіла електрична ропуха; Айрен стало цікаво, що вона «їсть» і як часто ламається. «Мабуть, штучних мух» — подумала вона.

Розгорнувши телефонний довідник, знайшла «Аксесуари для електричних тварин», набрала номер і, щойно продавчиня взяла слухавку, сказала:

— Хочу замовити фунт штучних мух, що літають і дзижчать.

— Для електричної черепахи, мем?

— Для ропухи, — уточнила вона.

— Тоді можу запропонувати вам мішаний асортимент штучних летючих жуків усіх ВИДІВ, ВКЛЮЧНО 3...

— Зупинимося на мухах, — перебила Айрен. — Ви їх доставите? Бо я не хотіла б виходити з квартири; мій чоловік щойно заснув, і я хочу знати, що з ним усе гаразд.

— Для ропухи я запропонувала б також самовідновну калюжу, якщо тільки у вас не рогова ропуха, бо в такому разі ми пропонуємо цілий набір із піском, різнокольоровою галькою, а також органічними рештками, — провадила продавчиня. — Якщо збираєтеся годувати її регулярно, то я раджу вам періодично навідуватися до нашої майстерні й час від часу здійснювати профілактичний огляд язика. Найголовніше для ропухи — справний язик.

— Чудово, — сказала Айрен. — Так! Я хочу, щоб він завжди був справний. Моєму чоловікові дуже подобається наша ропуха.

Вона залишила свою адресу і поклала слухавку.

Почуваючись тепер значно краще, вона нарешті зробила собі повне горнятко гарячої чорної кави.

Примітки

1

Смерть — певна, життя — непевне (лат.).

2

Всесвітнє поліцейське управління.

3

Бо хоробрий чоловік знайде ті дзвіночки, а от ворог вже повік щезне у лісочку (нім.).

4

3 погляду вічності (лат).

5

Чортеня (італ.).