Белла Сніжна - Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна

Глава 19

Я не виспалась. Ще й прокинулася не сама. Терпіти не можу, коли мене будять раніше будильника! Рому врятувало тільки те що після його криків на Піратика, він знову ліг на ліжко і замовк. А після взагалі підліз ближче і обійняв, ткнувшись мені в волосся. Поплювався, поправив мої патли сплутані і знову засопів. Не втримавши, захихотіла тихо. Але Рома почув.

- Не спиш? - питає він сонно.

Прикидається! На котика кричав тихо, але нормальним голосом.

Я видаю щось схоже на «Ум-мгууу-мм».

І продовжую лежати. Рома не жене. Знаю, що у нас договір. Треба встати і піти до себе. Але та-а-к не хочеться цього робити! Просто лінь. Може Рома віднесе мене?

Всупереч своїм же думкам, укутують сильніше в ковдру, утикаюсь носом в подушку.

- Ще п'ять хвилин і піду. - кажу, не змінюючи пози.

- Хіба я щось говорив про те, що б ти пішла? - запитує Рома проникливо, цілуючи мене в голу ділянку шиї. - Здається, починаю розуміти чому деяким так подобатися прокидатися разом. - каже, погладжуючи своєю пустотливою рукою мої груди.

Вигинаючись, притиснулася ближче до нього. Так, я теж зрозуміла! Ранок тепер моя улюблена частина дня! 

- Телефон. - кажу, коли ми спітнілі, але задоволені лежали на ліжку.

- Угу. - відповідає Рома, перебираючи моє волосся.

Я лежу на спині, голова на Роминому плечі, і він нагло цим користується. Мені тільки в кайф ранковий масаж. Але ось телефон що дзвонить, судячи з усього на кухні, лише псує настрій. 

- Твій. - кажу.

- Знаю. - поклавши одну руку за голову, другу мені на груди, Рома ... заснув?

Лежу, мовчу. Слухаю рингтон дзвінка. А хороша акустика на його кухні. 

«Стони теж відмінно чутно», - приходить запізніла думка. Але не лякає. Навпаки. Я тільки ширше посміхаюся.

- Це, напевно, по роботі. - кажу. 

А то Рома сам не зрозумів.

- Упевнений. - каже він.

Не спить, значить.

- Навіть знаю, хто це. - продовжує він.

Я понятливо киваю, встаю. Потягуюся. Їсти хочу!

- Принести? - питаю, коли трель, що не припиняючись йде по енному колу.

Все-одно в ті краї збираюся. Чого-б не зробити добру справу.

Відчуваю погляд Роми на собі. Обертаюся, дивлюся на нього.

- Ну, принеси. - каже.

Мовчки встаю, йду на кухню. По дорозі звичайно заглядаю в шафу. Ромину. Хапаю першу футболку, накидаю.

На кухні беру телефон, погляд падає на дисплей. «Марк» - світитися. Кайфолом, ти Марк. Повертаюся до кімнати.

- Кава? - питаю тихо, віддавши телефон.

Рома киває, відповідає на дзвінок. Я повертаюся на кухню. Поки Рома розмовляє, я встигаю зробити дві кави, підсмажити яєчню, погодувати Джека, він же Пірат, він же Капітан. Відгукується він до речі, на всі ці клички. Навіть на Ромине «Падла руда» реагує. 

Рома входить на кухню, сідає за стіл. Мовчки ставлю каву, тарілки зі сніданком, хліб. Відчуваю себе так, немов весь час це роблю. Відганяю непотрібні думки, сідаю навпроти Роми. Їмо в тиші.

- Мені потрібно буде ввечері від’їхати. - каже Рома, попиваючи каву.

- О’кей. - відповідаю.

Чи не маленька, одна побуду. Може кудись вийду, прогуляюсь.

- Повернуся пізно. - продовжує він. - Сама довго не ходи.

- Я зрозуміла. - посміхаюся.

Приємна його турбота, як не крути.

- Чим займімося сьогодні? - запитує Рома.

Я кошуся поглядом на книгу, що ми відкинули через непотрібність. Ні-і-і! Досить поки що з мене сцен.

- Замовимо піцу, подивимося фільм, в карти перекинемося, займімось сексом? - питаю.

Підходить такий план.

- Дуже добре. Але пропоную піцу приготувати самим. Продукти сходим, купимо. Або замовимо доставку.

- Я тільки за! Ти тісто вмієш готувати? - питаю.

- Ні. А ти?

- Теж ні. - відповідаю посміхаючись.

Чомусь ця новина не засмучує нас, а тільки більше розбурхує.

- Хай допоможе нам велика сила інтернету! - каже Рома.

- Гугл в допомогу. - киваю.

Коли зі сніданком було покінчено, Рома відправив мене переодягнутися, а сам прибрав посуд. Дістанеться ж комусь таке чудо!

Заходжу на кухню. Рома весь в борошні, два розбитих яйця стікають по стільниці. До одного вже добрався Джек.

- Я звичайно не спец, але мені здається, що це все має бути не на тобі, а в мисці.

- Я чхнув. - виправдовується Рома.

- Будь здоров. - кажу.

Підтримаю його прагнення приховати свою рукожопость. Я ж говорила, що акустика хороша. І ніякого чиха я не чула. Допомогла Ромі прибрати наслідки «чиха», посадила за планшет, дивитися відео і керувати. Це йому сподобалося. Виявилося, що на тісто у нас продукти є. Тому вирішили спершу його замісити, залишити доходити, і після заганяти за інгредієнтами.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍