П. П. Андрушко - Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.

суду, юрисдикцію якого визнала відповідна Сторона (ст. 11 "Хабарництво суддів й посадових осіб міжнародних судів");

— обіцяння, пропонування чи дачі прямо або опосередковано будь-якої неправомірної вигоди будь-якій особі, яка заявляє чи підтверджує, що вона може за винагороду зловживати впливом на прийняття рішень будь-якою особою, згаданою у статтях 2, 4–6 і 9—11, незалежно від того, чи така неправомірна вигода призначена для неї особисто чи для іншої особи, а також вимагання, одержання або прийняття пропозиції чи обіцянки такої вигоди у винагороду за такий вплив незалежно від того, чи такий вплив дійсно здійснюється, чи призводить до бажаного результату (ст. 12 "Посередництво").

Аналогічні за змістом положення містяться і в Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції 31 жовтня 2003 року.

Згідно зі ст. 15 «Підкуп національних публічних службових осіб» Конвенції кожна Держава-учасник приймає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними, для того щоб визнати кримінально караними наступні діяння, якщо вони вчинені умисно:

a) обіцянку, пропозицію або надання публічній службовій особі, особисто чи через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої службової особи або іншої фізичної чи юридичної особи, з тим щоб ця службова особа вчинила яку-небудь дію чи бездіяльність при виконанні своїх службових обов'язків;

b) вимагання або прийняття публічною службовою особою або будь-якою іншою особою, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої себе чи для іншої особи, з тим щоб ця публічна службова особа чи така інша особа вчинила зловживання своїм дійсним чи передбачуваним впливом з метою одержання від адміністрації чи публічного органу Держави-учасника будь-якої неправомірної переваги.

Крім того, ст. 21 «Підкуп у приватному секторі» Конвенції передбачено, що кожна Держава-учасник розглядає можливість прийняття таких законодавчих і інших заходів, які можуть бути необхідними, з тим щоб визнати як кримінально карані наступні діяння, коли вони вчинюються умисно під час економічної, фінансової або комерційної діяльності:

a) обіцянку, пропозицію або надання, особисто чи через посередників, будь-якої неправомірної переваги будь-якій особі, яка керує роботою організації приватного сектора або працює, у будь-якій якості, в такій організації, для самої такої особи чи іншої особи, з тим щоб ця особа вчинила, в порушення своїх обов'язків, будь-яку дію чи бездіяльність:

b) вимагання або прийняття, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги будь-якою особою, яка керує роботою організації приватного сектора або працює, у будь-якій якості, в такій організації, для самої такої особи або іншої особи, з тим щоб ця особа вчинила, в порушення своїх обов'язків, будь-яку дію чи бездіяльність.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, 15 листопада 2000 р., ратифікованою Верховною Радою України Законом від 4 лютого 2004 р. № 1433-IV[205], кожна Держава-учасниця вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися для того, щоб визнати в якості кримінально-караних:

1) такі діяння, коли вони вчиняються навмисно:

а) обіцянку, пропозицію або надання публічній посадовій особі, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої посадової або іншої фізичної чи юридичної особи для того, щоб ця посадова особа вчинила будь-яку дію або бездіяльність при виконанні своїх службових обов'язків:

б) вимагання або прийняття публічною посадовою особою, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої посадової особи або іншої фізичної або юридичної особи для того, щоб ця посадова особа вчинила будь-яку дію чи бездіяльність при виконанні своїх службових обов'язків;

2) зазначені діяння, коли в них бере участь будь-яка іноземна публічна особа або міжнародний цивільний службовець;

3) участь в якості спільника у вчиненні будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до цієї статті.

Згідно з п. 4 ст. 8 названої Конвенції «публічною посадовою особою» є публічна посадова особа, що надає будь-яку публічну послугу, як це визначається внутрішнім законодавством Держави-учасниці, в якій ця особа виконує такі функції, і як це застосовується в кримінальному законодавстві цієї Держави-учасниці[206].

Формулювання тексту статей всіх трьох згадуваних Конвенцій щодо встановлення відповідальності службових осіб за вимагання та прийняття будь-якої неправомірної переваги для самої себе або іншої фізичної чи юридичної особи свідчить про те, що така відповідальність має бути за умови попередньої домовленості до вчинення службовою особою будь-якої дії чи за бездіяльність при виконанні своїх службових обов'язків: «вимагання або прийняття… будь-якої неправомірної переваги… для того, щоб ця посадова особа вчинила…» (виділено мною — П.А.).

Міжамериканська конвенція проти корупції, м. Каракас, 29 березня 1996 р., підписана державами — членами Організації американських держав, корупційними діяннями у cт. VI визнає:

a) вимагання або прийняття, прямо чи опосередковано, урядовою службовою особою чи людиною, яка знаходиться на державній службі, предметів грошово-кредитного значення або іншої вигоди у вигляді подарунка, покровительства, обіцянки чи переваги для себе або для будь-якої третьої особи або об'єкта в обмін на будь-яку дію чи бездіяльність при виконанні службових повноважень службовою особою;

b) пропозицію чи надання, прямо чи опосередковано, урядовій посадовій особі або людині, яка знаходиться на державній службі, предметів грошово-кредитного значення чи іншої вигоди у вигляді подарунка, покровительства, обіцянки чи переваги для себе чи для будь-якої третьої особи чи об'єкта в обмін на будь-яку дію чи бездіяльність при виконанні службових повноважень службовою особою;

c) будь-яку дію чи бездіяльність при виконанні службових повноважень урядовою службовою особою або людиною, яка знаходиться на державній службі, з метою незаконного отримання вигоди для себе або для третіх осіб;

d) незаконне використання або умисне приховування майна, одержаного від будь-якої діяльності, зазначеної у цій статті;

e) участь як керівника чи його помічника, підбурювача, спільника або співучасника по факту, або іншим способом у вчиненні чи спробі вчинення злочину, або в будь-якому об’єднанні чи змові про вчинення злочину, або в будь-якому діянні, згаданому у цій статті