Олексій Анатолійович Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Наливай, – кивнув мені, – сьогодні допізна не засидимось. Я й так перед своєю вчора вертівся, як в'юн на пательні. Два вечори ми з тобою засідали ж… Давала чосу… Да-а… Чоловік як муха – жив, жив та і оженився…
Але кумові очі спинилися на повних келишках, і він миттю повернувся із своїх спогадів до сьогодення. Вправно підхопив «застільну чоловічу зброю», не схлюпнув, підніс вгору і виголосив:
– Чоловіки навчилися ловити звіра в лісі, птаха – в небі, рибу – в річці, але ніде не вміють спіймати серце жінки… За жінок, хай їм!…
Якусь хвилину ми хрумтіли огірками.
– Так ти кажеш, куме, не клює й не меле? – продовжив під'южувати Григорій. – Щоб рибку з'їсти – треба у воду лізти, бо ж, їв би кіт рибку, а у воду – зась…
– Дістав ти мене, Грицю! Забив, як ведмедя жолудь! – я наливав по другій. – Нас там на ставку було кільканадцять чоловік! З ранку до обіду – один дріб'язок! А жаб…
– І жаба риба, бо у воді сидить, – перебив кум. – А те, що у рибалок сталеві нерви і чавунні гепи – усяк знає… Маленька, кажеш? Дріб'язок, а приємно? А що приємно, то вже не дріб'язок!
– Ага. Ловись, яка влізла, хоч дрібна, але свіжа… Сонце вже й сіло, та ще освітлювало небо з-за краю. Я вицідив з пляшки останні краплі. Грицько урочисто проголосив свій мисливський тост (іншого я й не сподівався):
– Ну, щоб на полюванні з голоду не померти!… Закусили. Задиміли сигаретами.
– Починай, Григорію…
– Ваш пес не кусається? – запитує перехожий у поважного чоловіка з рушницею, під ногами у якого лежить кошлатий здоровань.
– Мій? Ні!
Тільки-но перехожий наміряється погладити пса, як той хапає його за руку.
– Ви ж казали, що він не кусається!
– А хто вам сказав, що це мій пес?
– Маріє, тільки заміж вийшла, а вже така зажурена! Що сталося?
– Скінчився наш медовий місяць… Поїхав Іван рибалити…
– Микито, вчора були на полюванні?
– Були.
– Вдало?
– Ні… Мало взяли…
– Зайців?
– Горілки!
Надворі лютий мороз. Мама з донею сидять на печі, гріються.
– Як там наш татусь на риболовлі в такий мороз? – переживає доня.
Мати:
– Батька чорти не візьмуть, оббіжить круг ополонки зо три рази та й нагріється! Не те що нам – де не сядь, скрізь пече.
Микита повернувся з полювання. Його донька Оленка каже мамі Гані:
– Коли вчителька знову розповідатиме нам про первісних людей, які жили з полювання, я скажу їй, що це вигадки.
Чоловік – жінці:
– Слухай… Завтра весілля мого кращого друга… з цією… як її… Джулією Робертс…
– Якого друга? Яке весілля? Чому ти раніше не сказав? У чому я піду? А подарунок де?!
– Ой, дурепа! Та це ж фільм такий – «Весілля мого кращого друга» з Джулією Робертс у головній ролі!
– А ти?! То й ще розумака! Коли я квитки на «Лебедине озеро» принесла, хто з вудками поперся?!
– Неподобство! Твій пес цілу ніч вив у мене під вікном!
– Нічого, він вдень виспиться.
– Посунься трохи, – каже один карась до другого.
– Куди мені посунутись, ми оба на одній пательні смажимось!
– Опанасе, Іваненко вчора на полюванні застрелив замість зайця вівцю!
– Не дивуйся! У нього ще в інституті по зоології були одні двійки!
Микита насадив черв’яка, закинув вудку. За мить черв’як вистрибує в човен:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
