Олексій Анатолійович Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Вони так солять воблу, що з одною рибинкою з’їдають по три хлібини і вистачає їм цієї їжі на цілий тиждень.
І дикого кабана пускають до столу, але… у вигляді шинки.
На палубі океанського теплохода пасажир знемагає від морської хвороби. До нього підходить офіціантка.
– Вам подати сніданок сюди чи ви прийдете в ресторан?
– Можете його викинути одразу рибам, – відповідає пасажир, ковтаючи слину.
У бджоли спина смугаста, але тигром її не назвеш.
– Любий, ти купив мені на 8 березня подарунок?
– Звичайно, дорога.
– А він мені сподобається?
– Якщо не сподобається, віддаси мені, я про такий спінінг давно мріяв.
Прицілився мисливець в якусь дивну пташку (от, думає, буде дивовижне чучело!). А пташка і заклекотіла:
– Не стріляй в мене, чоловіче, я – орел!
– А чого ж ти такий маленький? – опустив рушницю мисливець.
– А я в дитинстві хворів…
– Крапка, куме. Хоч і гарна казка, але не про мисливців…
– А що, той чоловік, що телятко закладав, хіба не схожий на мисливця?… А випити, куме?
– Годі, годі.
– Так і знав!… Знайшов чоловік на дорозі гроші, порахував – не вистачає! Так і з чужою горілкою… Правду кажуть: спочатку пий те, що хочеш, потім пий те, що можеш, а насамкінець пий те, що залишилось…
– Завтра приходь, Григорію, доп’ємо…
День третійУ надвечір 'я я копав черв'яки і мугикав собі під носа ще дідову пісеньку-примовку:
«А ти, куме, дрига: піймав жабу, кажеш – риба… Усе в тебе не так: піймав рибу, кажеш – рак…»Аж раптом над головою почулося:
– Ох же ж і кум у мене, жвавий як рак на греблі! Ти що, не знаєш найпершу рибальську заповідь?
– Яку? – похопився я.
– Черв'яки треба копати не раком, а навприсядки! От!
– А-а-а… Буду знати.
– А я угледів тебе з двору, дай, думаю, провідаю…
– Давно не бачились, Грицю…
– Та воно так… Нових анекдотів згадав… Та й… жінки поки немає… – Гриць дістав з пакета пляшку. – Вже накопав? Ходімо на пеньки.
На межі городів під акацією ми з Григорієм колись спорудили стіл з великого пенька і стільці з менших. Там наші діти любили пекти картоплю, а ми випивали пляшчину.
– Ну, як сьогодні, наловив? Бо ж наша річка-невеличка – по коліна, а риби в ній – до пупа!
– Ага, наловив! Наловився! Як вовк з ополонки! Маленьку викидав, а велику в баночку з-під майонезу складав!
– Е-е-е, куме, і маленька рибка краща від великого таргана… А риболовля виховує справжнє терпіння. Буває, не клює і рік, і два… Але ж потім – як клюне!… І знову тихо…
Грицько говорив
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
