Олександра Вулфа - Долина богів. Історії з Кремнієвої долини

радикалів, антикоагулянти, pH-буфери, анестетики й інші ліки для підтримки кров’яного тиску. Коли його температура впаде на кілька градусів вище точки замерзання води, вони викачають Торпову кров і замінять її на «рідину для консервації органів» або ж кріоконсервант, адже кров має тенденцію до кристалізації за низької температури.

«Це як із куркою. Якщо її заморожували, вона не смакуватиме так, як курка, яку ніколи не заморожували», — розповідав Торп, крутячись у кріслі, випроставши вперед ноги. «За старою технологією Alcor заморожувала пацієнтів, що руйнувало стінки клітин. Тепер компанія оперує рідиною, яка ліпше зберігає структуру. У старій системі ви не могли перетворити гамбургер знову в корову. А тепер це зовсім не гамбургер». На перекачування крові з тіла й закачування кріоконсерванта потрібно кілька годин — ось чому Alcor рекомендує бути ближче до їхнього устаткування. Після цієї «кріозахисної перфузії» Торпа охолодять азотними фенами, щоб запобігти утворенню льоду. Потім, упродовж двох наступних тижнів, його охолодять до 90 градусів за Цельсієм. (Найнижча температура повітря, зафіксована на Землі 1983 року в Антарктиді, — мінус 89,2 градуса за Цельсієм.) На цій стадії його опустять у посудину Дюара, наповнену рідким азотом, де він зберігатиметься за цієї температури протягом кількох наступних століть — або стільки, скільки знадобиться новому поколінню працівників Alcor для його пробудження.

Торп багато думав про те, що станеться, коли його, врешті-решт, реанімують. Він заснував багатомільйонний траст (він не зізнáється, які його розміри, але раніше наводив цифру в 50 мільйонів доларів), що роками накопичуватиме відсотки, які витрачатимуться на науку, що колись поверне його до життя. Більшою мірою, ніж медичний аспект пробудження, його турбували аспекти психологічні, позаяк він знав, що на той час зможе придбати в банку крові нову кров, а науковці зуміють клонувати будь-яку частину тіла, яка постраждала від зношування за довгі роки перебування в термосі.

«Хтозна, яким тоді буде світ, — міркував він уголос. — Ви можете прокинутися, а навколо люди розмовлятимуть іншою мовою». Він похитав головою і додав: «Проте жодна з цих речей не справдиться. Просто я завжди думаю про крайні випадки, тому що в світі інвестицій мені це вигідно». Хоча Торп оцінював свої шанси на повернення у 5%, вони збільшилися, якщо порівняти їх з 2% кілька років тому, поки він не дізнався про нові дослідження у сфері нанотехнологій. Окрім того, він заохочував родину та друзів приєднатися до нього колись: «Було б чудово, якби група людей пережила однаковий досвід».

Демінґ скептично ставилася до спроможності Alcor подовжити життя: «Річ у тім, що я більше хвилювалася б за виживання цього бізнесу, ніж за науку». Однак Лора вважала, що існують докази того, що заморожування деяких частин тіла насправді може спрацювати: «Якась частина людини є запобіжником». На її думку, повернення до життя після заморожування малоймовірне, але «досяжне». А менш імовірним вона вважала те, що цей бізнес уціліє після того, як усі ми помремо, вже не кажучи про розталі трупи. «Мене це набагато більше бентежить, ніж уся наукова частина цієї історії».

Цей аргумент мотивував інших представників Кремнієвої долини, як-от Тіля і Леррі Пейджа та Серґєя Бріна із Google. Разом із Шоном Паркером і виконавчими директорами Facebook, eBay і Netscape вони витратили мільйони на біомедичні дослідження, більшість із яких мають на меті подовження життя. Google навіть найняв футуриста Рея Курцвейла на посаду технічного директора. Там він працює над удосконаленням людських можливостей за допомогою технологій. Він вірить, що житиме вічно.

Дехто вважає тіло чимось подібним до просунутішої частини комп’ютерної машини, яку можна перепрограмувати та вдосконалити. Разом з удосконаленнням комп’ютерів удосконалюються біотехнічні й біомедичні дослідження. Революція наноботів уже не за горами. Генотерапія і перепрограмування неокортексу — це лише кілька інших способів, здатних уможливити подовження тривалості життя. Можливо, це як лотерея. Проте якщо ви виграєте, то приз набагато більший за гроші. Вони вже мають готівку.

Відколи Демінґ намагалася мобілізувати кошти на свій Longevity Fund, у цій сфері ставало все тісніше. 2013 року Леррі Пейдж заснував Calico Labs, яка займалася дослідами з проблем омолодження. Через рік Calico запропонувала наставниці Демінґ Синтії Кенйон покинути Університет Каліфорнії та приєднатися до них. Google інвестував приблизно 750 мільйонів доларів у компанію, що оголосила себе медичним венчурним стартапом, покликаним «лікувати» смерть. Мета — видобути з тварин можливості подовження життя.

«Вони від природи закладені в деяких видів, що мають довготривале життя», — розповідає Демінґ, пояснюючи, які в організмів є способи визначення небезпеки, так само, як способи визначення того, що може скоротити тривалість їхнього життя. Демінґ зосередилася на вивченні деяких із цих способів. Вона все ще підтримувала зв’язок зі своєю попередньою наставницею, але також шукала менші компанії, на які могла більше впливати. Не припиняючи цікавитися наукою як такою, дівчина працювала в лабораторії кілька днів на тиждень і захоплювалася реконструюванням геному. Хоча пояснити це зацікавлення інвесторам було важко. За її словами, «велика проблема біології в тому, що певні речі неможливо логічно пояснити».

Фандрейзинґ уповільнився. «Запуск фонду — справа по-справжньому важка, — зізналася вона. — Це набагато важче, ніж я припускала. Доводиться переконувати дуже скептичних людей інвестувати у вас свій капітал». У її випадку це були по-справжньому нав’язливі спроби продажу, адже до результатів проекту було ще далеко. За її словами, вона витратила два роки просто на розуміння того, як розмовляти з людьми.

Була проблема з поясненням перспективним інвесторам, чим займаються компанії. Одна компанія виготовляла прості модифікації для ліків, що уможливить легке схвалення й використання їхніх нових версій. Друга компанія працювала над редагуванням геному, що означало його розрізання в певному місці й закладання нового генетичного матеріалу. До комерційного використання було ще далеко, й водночас розташування гена в невідповідне місце могло спричинити рак або й гірше. Проте з цією технологією редагування геному настільки вивірене, що може використовуватися безпечно. Демінґ працювала з радниками, щоби з’ясувати, яка версія стане найкращою пропозицією. Її дні складалися із зустрічей із засновниками, пошуків компаній, а потім із запитів до інвесторів, чи хотіли б вони інвестувати. Водночас вона мусила перекладати свої думки з наукової на людську мову.

Демінґ не була переконана, чи її спонсори настільки ж переймаються біологією, як вона. Більшості людей просто хотілося почути про чарівну пігулку для довголіття. От над цим вона й почала працювати.

Було виявлено, що два наявні види ліків — метформін, який прописують для лікування діабетів другого типу, та імунодепресант рапаміцин — мали побічну дію подовження життя мишей. Вона подумала, що ці таблетки можна перескерувати на довголіття, якщо мінімізувати