Олександра Вулфа - Долина богів. Історії з Кремнієвої долини

не товстієте», він сподівався, що лабораторні миші доведуть: що довше ви живете, то більша ймовірність того, що будете живі на той час, коли його ліки стануть доступними для людей. Де Ґрей порівняв людське тіло з автомобілем. «Якщо підтримувати старий автомобіль у робочому стані, він працюватиме необмежений час», — каже він. Цю ідею здатні зрозуміти провідні бізнесмени: за словами де Ґрея, очільник Amazon Джефф Безос висловив зацікавлення його роботою, як і король сміттєвих облігацій Майкл Мілкен, що вилікувався від раку простати, а потім заснував Prostate Cancer Foundation.

На той час, коли Демінґ залучилася до проектів з довгожительства, прагнення жити вічно, або принаймні значно довше, було популярною темою в Кремнієвій долині. Підприємці Кремнієвої долини хотіли розв’язати проблему смерті так само, як хакали інші проблеми. Уже випробували різноманітні методи, як-от заморожування в Alcor Life Extension Foundation, яке планував здійснити Тодд Гаффмен з Langton Labs.

Зрештою, це не була нова стратегія. Десятиліттями такі мільярдери, як Говард Х’юз і Едвард О. Торп — автор бестселера 1962 року «Перехитри дилера: переможна стратегія гри в блекджек» — сподівалися на вічне життя.

2007 року, приблизно тоді ж, коли доктор Обрі де Ґрей намагався зібрати гроші на свій проект, Едвард Торп сидів у своєму просторому офісі в Ньюпорт-Біч, штат Каліфорнія, і відкривав напівпрозору оранжеву пляшечку з таблетками, аж тут задзвонив його мобільний. «Скажи мені своє ім’я і номер! — вимагав він, а потім гаркнув: — Я можу гарантувати тобі, що ніколи не куплю “хонду”!» — висипавши водночас майже двадцять величезних таблеток і ще більше дрібніших білих на стіл.

Припинивши розмову, він нахилився зібрати розсипані ліки, підняв одну й запитав: «Хочеш спробувати?» Торп мав на увазі більші таблетки, суміш ліків для «довголіття», які він замовив у Life Extension Foundation у Форт-Лодердейлі, штат Флорида. Він видобув копії їхнього буклета, бюлетеня та бланка замовлення з помітного місця на підвіконні, звідки розгорталася панорама сонячного дня над сусіднім торговельним центром. Усередині були статті про останні дослідження чудодійних властивостей таких звичайних біологічних добавок, як омега-3, ресвератрол (знайдений у червоному вині) й екстракт з виноградних кісточок, а також чогось не настільки звичайного, включно з пантами (оленячими рогами), витяжкою з «котячого кігтя» й акулячим хрящем. Також додавалася реклама першого круїзу Life Extension у Маямі на борту Norvegian Sun. У пляшечці Торпа були лише фірмова суміш таблеток для подовження життя та дитячий аспірин «сповільнювати запальні процеси».

Останніми роками піонер комп’ютерних наук став особливо зосереджуватися на подовженні свого життя. Хоч завдяки біодобавкам і фізичним вправам він видавався щонайменше на десять років молодшим — з гладкою, смаглявою шкірою та осяйною посмішкою, Торп не довіряв своє майбутнє медицині. Він був членом Alcor — фундації, що практикує кріоконсервацію. Торп планував не вмирання, а заморожування — або ж, точніше, глазурування — на наступні кілька сотень років, або ж поки не винайдуть технологію для його «реанімації».

Усе це почалося з того, що він прочитав книжку під назвою «Перспективи безсмертя», вперше опублі­ковану 1962 року науковим фантастом Робертом Еттінґером, про повернення до життя після заморожування. Еттінґер заснував свій інститут кріоконсервації, що існує в Чикаґо дотепер. «Усе це скидається на можливість», — сказав Торп, скривившись, немовби от-от виблює (він саме проковтнув таблетку проти старості). Шукаючи м’ятні льодяники під доречною назвою Glacia[18], які тримав напохваті в разі проблем із ковтанням, він пояснив, як знайшов потрібне місце для власної кріоконсервації. Заснована Еттінґером компанія Cryonics International мала бюджетний тариф — 28 тисяч за особу, але Alcor Life Extension Foundation, найбільша в країні лабораторія з кріоконсервації, була закладом, на який він погодився. Його вразило, що член Залу слави Тед Уїльямс, легенда бейсболу з Boston Red Sox, довірив лабораторії своє тіло для заморожування після своєї смерті у віці 83 років у 2002 році. «Одного разу я бачив, як він грав у Бостоні, наприкінці його життя, — з ностальгією промовив Торп, продовжуючи смоктати свій льодяник. — Видно було, що він відрізняється від усіх інших. Можливо, одного дня я знову побачу його з бейсбольною бітою».

Хоч Уїльямс вибрав лише заморожування голови, компанія Alcor пропонувала можливість заморожування всього тіла за 120 тисяч доларів. Організація зі штабом у місті Скоттсдейл, штат Аризона, почала своє існування 1972 року в Каліфорнії як неприбуткова Alcor Society for Solid State Hypothermia. 1967 року компанія Alcor провела свою першу кріоконсервацію (працівників і досі пересмикує від слова «заморожування», оскільки, як вони пояснюють, їхня технологія, по суті, не заморожує людей, а «підвішує», або глазурує їх за температури нижче –85 градусів), а кількість членів станом на 1990 рік сягнула трьохсот осіб. Через кілька років компанія Alcor переїхала до Аризони. Нібито ризик землетрусів у Каліфорнії надто високий, але Торп сказав, що це більше пов’язано з бюрократичними моментами стосовно прав кріопацієнтів. Нині 800 членів досі живі, 76 — законсервовані у великих срібних термосах, які офіційно називають кріогенними камерами Bigfoot. Торп вважав, що ця інституція «проіснує певний час». Це важливий момент, позаяк він планував бути підвішеним від двохсот до трьохсот років. Він обрав варіант заморожування всього тіла, тому що, за його словами, «у тілі зберігається більше пам’яті, ніж у мозку. Буде дивно адаптуватися до нового тіла», натомість інші вірили, що тіла колись можна буде клонувати з ДНК у мозку.

Стратегія Alcor ґрунтується на концепції про те, що тіло не вмирає одразу після «офіційної смерті». Ідея полягає в тому, що в перші десять хвилин після зупинки серця, мозок залишається теплим і продовжує працювати, а органи тіла майже неушкоджені. Саме тоді за справу береться спеціальна група компанії Alcor і починає швидке заморожування й перевезення до своїх термосів. У Тодда Гаффмена на тілі витатуйована інструкція з докладним описом дій. Що швидше ви потрапите туди, то ліпше з погляду консервації.

Тож коли Торп відчує наближення смертної години, він повідомить спеціальну групу Alcor, яка відповідним чином приготується до його смерті. Однак вони рекомендують своїм членам переїзд до спеціальних хоспісів у Скоттсдейлі. Так чи інак персонал Alcor чекатиме на Торпа 24 години на добу протягом його критичного передсмертного часу. Коли його серце зупиниться, вони приїдуть (за умови, що він перебуватиме в лікарні, що уможливить втручання кріоконсерваторів) і занурять у ванну з крижаною водою перед відновленням кровообігу та штучного дихання за допомогою реанімаційного апарата «серце-легені», відомого як масажер Лукаса, або кардіопульмонального вібратора. Потім вони під’єднають його тіло до крапельниці та введуть інгібітори вільних