Джаред Мейсон Даймонд - Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу

інституції стосувалися засад урядування, таких як конституція західного типу та правові кодекси, а також суто зовнішнього вигляду, наприклад, чоловічого вбрання та зачісок у західному стилі, святкування імператором у західному стилі свого шлюбу з однією, як на Заході, дружиною-імператрицею (попередні японські імператори відкрито мали багато наложниць).

Хоча лідери доби Мейдзі й були одностайними щодо своєї загальної мети — посилити Японію, щоб вона могла протистояти заходу, вони не починали своїх реформ зі всеосяжного плану. Натомість ці реформи задумувалися й здійснювалися частинами в кілька етапів: спершу створювалася загальнонаціональна армія, забезпечувалися безперервні податкові надходження, започатковувалася загальнонаціональна система освіти і скасовувався феодалізм; потому приймалися конституція, цивільні та кримінальні кодекси, а іще пізніше здійснювалася заморська військова експансія (про яку піде мова на наступних сторінках). Ці реформи не проводилися гладенько та одностайно: в Японії доби Мейдзі спалахували внутрішні конфлікти, зокрема згадане вище повстання самураїв та селянські бунти.

-

Останньою важливою темою вибіркових змін у Японії доби Мейдзі, яку ми ще не розглянули, є трансформація країни з об'єкта закордонної експансії та військової агресії на її суб'єкт. Ми вже знаємо, що Японія епохи клану Токугава самоізолювалася і не мала планів щодо заморських завоювань. А в 1853 році над нею нависла воєнна загроза з боку значно потужніших іноземних держав.

Однак на початку доби Мейдзі в 1868 році японські військові реформи та нарощування нею промислового потенціалу цю безпосередню загрозу усунули і натомість дали змогу перейти до покрокової експансії. Першим кроком стала офіційна анексія Японією в 1869 році північного острова Хоккайдо, спершу заселеного народом (айни) вельми відмінним від японців, але вже частково контрольованого японським урядом бакуфу. В 1874 році було відправлено каральну воєнну експедицію на острів Тайвань, аборигени якого вбили десятки рибалок з островів Рюкю. Однак Японія, завершивши цю каральну експедицію, вивела війська з Тайваню й утрималася від його анексії. В 1879 році були анексовані самі острови Рюкю (архіпелаг, розташований за кілька сотень миль на південь від Японії). З 1894 по 1895 рік Японія Мейдзі воювала й перемогла у своїй першій заморській війні з Китаєм і все ж таки анексувала Тайвань.

Війна Японії з царською Росією в 1904-1905 роках дала їй змогу вперше випробувати свої сили у протистоянні з західною країною; і японський військово-морський флот, і японська армія завдали росіянам поразки (фото 3.7, 3.8). Та війна стала віхою у світовій історії: в результаті повномасштабної війни азійська держава перемогла сильну європейську державу. Згідно з результуючою мирною угодою, Японія анексувала південну частину острова Сахалін і здобула контроль над Південно-Манчжурською залізницею. В 1905 році Японія встановила протекторат над Кореєю й анексувала її в 1910 році. У 1914 році Японія захопила сферу німецького впливу в Китаї, а також колонії Німеччини на островах Мікронезія в Тихому океані (фото 3.9). І насамкінець, 1915 року Японія висунула Китаю так звану Двадцять одну вимогу. Виконання цих вимог фактично перетворило б Китай на васальну країну, тож він погодився на деякі з них, але не на всі.

Японія подумувала напасти на Корею та Китай іще 1894 року, але відмовилася від цих планів, бо визнала себе недостатньо сильною й побоювалася давати привід європейським країнам для втручання. Лише одного разу Японія Мейдзі переоцінила власні сили — це сталося 1895 року наприкінці її війни з Китаєм. Тоді Японія домоглася від Китаю поступок, серед яких була й така: Китай віддавав Японії півострів Ляодунь, з якого можна було здійснювати контроль над морськими та сухопутними шляхами між Китаєм і Кореєю. Але Франція, Росія та Німеччина об'єдналися і змусили Японію відмовитися від цього півострова, який три роки потому Росія орендувала у Китаю. Ця принизлива невдача нагадала Японії про її слабкість у протистоянні сам-на-сам з європейськими державами. Тому 1902 року вона увійшла в альянс з Великою Британією, щоб гарантувати собі захист перед нападом на Росію в 1904 році. Та навіть за умови безпеки, гарантованої їй угодою з британцями, Японія не поспішала висувати свої вимоги Китаю, зробивши це лише тоді, коли європейські держави були втягнуті в Першу світову війну й не мали змоги погрожувати Японії застосуванням сили, як це вони зробили в 1895 році.

Коротше кажучи, воєнна експансія в добу Мейдзі була достатньо успішною, бо на кожному кроці вона супроводжувалася об'єктивною, реалістичною, обережною та поінформованою оцінкою балансу сил Японії та її супротивників, а також правильною оцінкою реалістичності японських планів. А тепер порівняйте успішну експансію доби Мейдзі з тією ситуацією, в якій опинилася Японія 14 серпня 1945 року. На цю дату країна воювала одночасно з Китаєм, Сполученими Штатами, Британією, Росією, Австралією та Новою Зеландією (а також з багатьма іншими країнами, які оголосили Японії війну, але безпосередньої участі в бойових діях не брали). З такою кількістю потужних ворогів воювати було безнадійно. Значна частина японської армії на довгі роки застрягла в Китаї. Американські бомбардувальники зруйнували вщент більшу частину великих японських міст. Дві атомні бомби стерли з лиця землі Хіросіму і Нагасакі. Британсько-американський флот вів обстріл японського узбережжя. Російські війська долали слабкий японський спротив у Маньчжурії та на Сахаліні. Австралійські та новозеландські війська зачищали від японських гарнізонів деякі острови Тихого океану. Майже всі великі японські військові кораблі та її торговий флот були потоплені або виведені з ладу. Понад три мільйони японців загинули.

Ці удари з боку всіх згаданих вище країн були спричинені не лише помилками японської закордонної політики. Помилки Японії були значно гіршими: вона сама першою напала на ці країни. 1937 року Японія розпочала повномасштабну війну проти Китаю. В 1938 та 1939 роках сталися її дві короткі, але криваві сутички з Радянським Союзом. В 1941 році Японія раптово й одночасно напала на США, Британію та Нідерланди — навіть попри те, що їй загрожувало відновлення бойових дій з СРСР. Напад Японії на Британію автоматично спричинив оголошення війни з боку Австралії та Нової Зеландії, і Японія неодноразово бомбардувала та обстрілювала Австралію. В 1945 році Радянський Союз все ж таки напав на Японію. 15 серпня 1945 року Японія, нарешті, змирилася з неминучим кінцем і капітулювала. Чому ж тоді, починаючи з 1937 року, вона крок за кроком ішла хибним шляхом такої нереалістичної та в кінцевому підсумку катастрофічної воєнної експансії, якщо з 1868 року експансія Японії доби Мейдзі була послідовно реалістичною та успішною?

Причин багато: успішна війна з Росією, розчарування у Версальському договорі, крах спонуканого експортом японського економічного зростання в 1929 році тощо. Однак є ще одна важлива причина, пов'язана