Мінеке Схіппер - Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення

настанову. Цей припис слугував для того, щоб підтримувати наявний порядок. Радикально інші юдейські напучування щодо жіночої наготи підтверджували той самий ієрархічний лад180.

Жіночої плоті з долоню

У біблійному контексті, особливо в П’ятикнижжі Мойсея – перших п’яти книгах Святого Письма – голизна erwah стосується лише оголених геніталій, проте пізніші коментарі рабинів і настанови настільки розширили значення erwah у разі жінок, що врешті-решт це поняття звели до потреби покривати «жіночу шкіру навіть розміром із долоню». Задля безпеки чоловіки-ортодокси були (та й досі є) переконані в тому, що не можна дивитися на роздягнених жінок у будь-якій ситуації. Інакше кажучи, жіночу оголеність слід розглядати як чоловічу спокусу, ця нагота рідко має бодай щось спільне зі святістю.

Рабини, не кажучи жодного слова у бік чоловіків, що постають у голому вигляді перед жінками, обґрунтовують свої заклики не дивитися на жіночу наготу тим, що поява оголеної жінки перед чоловіком тотожна її безчестю181.

Ідея, згідно з якою видима частина тіла завбільшки з долоню сексуально збуджує чоловіків, набула значущості в перші два століття нашої ери. Рабини припускали, що обов’язкове покривання жіночого тіла притишить чоловіче бажання, утім певні в цьому не були. Відтак чоловіки «під час молитви не могли звертати уваги на жіночі голоси, волосся, ноги й, зрозуміло, на їхні… мізинці»182. Власний неконтрольований erwah чоловіки переживали як вину перед Богом, але відповідальність за цю загрозливу безконтрольність завжди мусили нести жінки.

Спочатку в усних, а згодом і письмово зафіксованих настановах183 деякі рабини радили чоловікам не дивитися на жінок у яскравій одежі. Інші рабини вважали: жіночу стать треба ігнорувати з причини того, що заховано у її представниць під одежею. Один вавилонський рабин убачав у кинутому погляді на мізинець чи п’ятку жінки надзвичайною подією.

Зиркати на жіночі п’яти – означає заглядати жінці в піхву. А той, хто на піхву дивиться, ніби вступає з нею у зносини184.

Одне з досі актуальних правил гласило: у чоловіка, що споглядає статеві органи своєї дружини, народяться сліпі діти на знак покарання185. В одній історії рабин переконує чоловіка в тому, що краще померти, ніж голу жінку побачити. Голос жінки, яка щось промовляє чи співає, так само підпадав під категорію жіночої «наготи», як твердять чоловіки – знавці тієї справи.

Жіноча голизна для рабинів слугувала питанням моралі, що стосувалася чоловіків: «Шановані єврейські жінки не мали права виходити у світ оголеними, ба більше, якщо голу жінку побачать у громадському місці, то не бути їй пристойною єврейкою». Громадські місця стосуються тут простору, який присвоїли собі чоловіки. Відтак під поняттям «не-гола» мали на увазі одягнене тіло, в якому передня його частина і спина відповідають принципові erwah. Питання щодо впливу чоловічої «голизни» на жінку виринало вкрай рідко, проте воно, можливо, було найпевнішою причиною того, чому жінок позбавили публічного простору.

Про жіночу наготу в Біблії сказано небагато (те саме стосується й Корану). Проте пізніше в юдейських, а згодом і мусульманських джерелах, уставах і коментарях цьому предметові приділяли дуже багато уваги. Деякі думки рабинів щодо наготи жінки нагадували часи Стародавніх Греції та Риму. На всій території довкола Середземного моря з’являлися подібні патріархальні ідеї, зрозуміти які можна було, лише повернувшись назад у ті суспільства, де сексуальне благочестя жінки та її родини визначали кількістю одягу на жіночому тілі186.

Для семітських народів полігамія не становила собою проблеми, і з огляду на це єврейський шлюб нагадував арабський, саме в той час записали Книги Мойсея. Каменування як покарання за зраду існувало і в юдеїв, і в арабів. Вимога самоконтролю, який високо цінували чоловіки – винахідники незліченних релігійних настанов, викривала страх небезпечної втрати цього самого контролю. Пророк Єремія (5: 7–9) згадує в Біблії про помсту Бога за подружню зраду і відвідини повій:

«Пощо Мені тебе прощати? Діти твої відмовилися від Мене, присяг­ли Богам іншим, що Богами не є. Я обдарував їх достатком, а вони чинили перелюб, як діти, збігалися до блудниць. Вони наче жеребці вгодовані, дратівливі, що іржуть до чужих жінок. Тож чому Мені не карати їх?» – мовить Господь187.

Можливо, такі злісні застереження навіювали страх імовірного неадекватного самоконтролю.

«Врятуйте чоловіків самих од себе»

Головні убори для жінок у юдеїв змінювалися від хустки чи шалі до берета чи sheitel – слово в мові ідиш на позначення перуки зі справжнього чи штучного волосся. Тим часом вільнодумні єврейські жінки ходили простоволосими. Ортодоксальна ж єврейка слідувала приписам і покривала не лише тіло, а й волосся відразу по заміжжі: заміжній єврейській жінці навіть на думку не спаде вийти зі спальні з непокритою головою. Та, що раптом на таке наважиться, вочевидь поруйнує віру або переживатиме її кризу, як твердить одна нідерландка єврейського походження, ортодоксальна вірянка в інтерв’ю від 2014 року188.

Років із десяток тому деякі ультраортодоксальні єврейки в Ізраїлі почали повністю ховати своє тіло під товщею темної тканини. На руках у них були рукавички, а клаптик матерії приховував тепер не лише голову, а й обличчя. Усе почалося в Єрусалимі шість років тому з виклику горстки єврейських радикально налаштованих жінок з метою побороти аморальність. Навіть удома ці жінки ховали обличчя, ба більше – робили те саме зі своїми маленькими донечками: «Відчайдушні часи вимагають відчайдушних заходів», – сказала одна з них. За останні кілька років цей вид одежі поширився в інших ізраїльських містах, викликавши тривогу навіть серед тих, хто попервах вважав його зовсім невинним способом ексцентричної манери одягання чи поклоніння перед накидками189.

У наш час сотні єврейських жінок з’являються всюди абсолютно покритими. Одна з них поділилася міркуваннями в ізраїльській газеті «Haaretz»: «Спочатку я носила тільки перуку, тепер, коли я бачу жінку в перуці, то благаю Господа пробачити їй за те, що в неї на голові»190.

Ультраортодоксальні єврейки чинили так, аби «порятувати чоловіків самих від себе», як сформулювала саму ідею одна з учасниць. Жінки відчували власну відповідальність за слабинку чоловічої плоті: «Коли чоловік бачить певну ділянку жіночого тіла, то переживає сексуальне збудження, – пояснює одна з голови до ніг закутана жінка, –