Автор невідомий - Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)

до арештованого і з плачем прощалися з ним. Комісар поліції, бачучи таку величаву українську маніфестацію, позеленів зі злости

— кидався до зібраних, кричав, розганяв — але се ні

чо не помагало. У всіх на очах були слези. При від'їзді нарох підніс руку та поблагословив своє стадо — і люде прибиті, сумні, але підбадьорені вернули домів.

В Тлустім (заліщ. пов.) арештовано начальника суду Боцюркова і він у тюрмі в Чорткові| як виходить з листа його жінки, по кілька днів не діставав їди і мусів спати на голій землі в кімнаті без вікон.

Д. 15, 16. і 17. жовтня відставлено 8 Тернополя до полевого суду у Львові 10 селян з Купчинець.

Арештованого ще в червні 1919 р. ИосиФа Ґнипа 8 Жорниськ (пов. Городок) судив львівський суд аж в лютім (2—21) 1920 р. і після переслухання біля 100 свідків засуджено його на півтора року вязниці. Врешті на відклик його випущено на волю 24. жовтня 1920 р.

Те саме було з його братом Михайлом.

В с. Ракові арештовано в жовтні 14 людей за те, що найшли у них кріси, які вони здавна мали, щоб боронити васівн від диків, які в гірських околицях роблять великі шкоди.

В Ясені (Калуш) арештовано 3 хлопців: Ониська Юрчишина, Льва Сенича і Ониська Смика з тої самої причини.

Д. 24. липня 1920 р. арештовано Льва Олійника з Зубова (Теребовля) 8а те, що він в часі україн. влади був громадським писарем, і відставлено його до Львова, опісля на Яловець, а врешті до Домбя, де він пересидів до 6. падолиста 1920 р.

Д. 28. лютого 1920 р. арештовано у Станиславові о. дра Юрика, папського шамбеляна і пароха Золочева та члена Виділу У. Нац. Ради, і по списанню протоколу приміщено його у військових арештах враз з польськими жовнірами, арештованими за крадежі. Д 1. марта відвезено його до Львова. Д. 3. марта відставлено його до Золочева і тут місцева польська інтелігенція на вулиці побила його до крови -до того, що він в тюрмі умираючий ладився причастіьм на смерть.

По приведенню арештованого до вязниці, підноруч-нпк Вочарскі враз з жандармами завів арештованої о до казні, де було увяліених трьох інтеліґентів-Українці% а іменно срящ. Хмільовський, катехит Гімназії, адвокат Др. Ваньо і іце один Українець з околиці. Та ніби се сталося через помилку; арештованого переведено до одної з найбільших казень, неопаленої, брудної, з зог-пилою підлогою. Там полишено о. Юрика, не давши йому ні ліжка, ні сінника, ні соломи. Так оставили польські власти чоловіка обитого, окрівавленого, а розбитою головою. На просьбу звернену до ключвика, щоби йому принесено води, сей відповів: „А каменя“ (ключник називався Щурек). Іїншки ключник, який знав о. Юрика (Січка) сказав йому: маємо і ліжка і коци і сінники, та заказали нам шо небудь давати. Так пробув о. Др. Юрик три доби (дві ночі не спав цілковито). Четвертого дня дано о. Юрикови ліжко і сінники і по-зволено принести йому яська, простирало коцик (кол-дри не позволив суддя військовий майор Золотенький). Нятого дня переведено його до иншої меншої кімнати, також неопаленої, з мокрими стінами, щойно побіленими і мокрою підлогою так, що сушив її арештований своїми кістьми. По кількох днях переслухав арештованого суддя-майор Золотенький, заявляючи йому, що арештований як обжалований о шкідливу діяльність на некористь польської армії (§. 327) через співуділ в засуді на смерть Поляків, які були в поборовому віці.

Арештований був огранкчений на дуже лихий арештантський харч. В тому часі, а особливо в перших тижнях, багато оФІцирів, шраз враз з панягли приходило до келії обжалованого оглядати: ,,ксендза мордерце.“ В тім навіть і двох капелянів військових Поляків, з яких один Познанчик, ставши в дверях і киваючи головою, відозвався: .,То ксьондз, цо допуща се такіх злочиньств.4,

— А жовніри польські через яких три тижні при подаванню обіду чи вечері вдиралися до комнати прибираючи грізні міни, нераз витягали баґнети і грозили, що ним вбють обжалованого. Оден з жовнірів через яких два тижні правильно два рази в день приходив під двері враз з другими двома або трьома і через дірку у дверях починав лайки словами: .,ти дурак, ти піп сукін син/* Навіть на Великодні свята, мимо просьби, не позволив арештованому строгий суддя слідчй ані відправити Служби

Божої, ані бути на Службі Божій. Колиж по двох місяцях, в наслідок лихого відживлювання обжалова-ний почав пухнути і візвав тюремного лікаря, а сей без про вол очно зарядив віддати його до шпиталя, тоді суддя слідчий майор Золотенький зарядив від слати о. Юрика до війського суду у Львові. В ночи дня

25. квітня 1920. р. під ескортою 4 жандармів привезено

о. Юрика до Лььова до військових арештів на Замарсти-нові (Д 0. Ґ.). Тут приміщено його в невилечкій кімнаті, разом 14 людей, між якими було 10 дезертирів з польської армії. По трьох тижнях перевели його до ин-шої кімнати, де вже були самі інтелігентні люде. На старання обжалованого як також Ексц. Митрополита по-зволено обжалованому відправляти Службу Божу у вяз-ничній каплиці, почавши від 16 мая з початку в неділі і свята, а опісля кождого дня. Дня 19. червня військовий суд передав справу обжалованого цивільному судови з Золочеві і тогож дня відведено його під есклртою двох жовнірів до арештів львівської цитаделі, звідки по переночуванню переведено його до арештів окружного суду в Золочеві. В Золочеві в арештах перебував від 21. червня до 6. липня 1920. p., звідки перевезено його до арештів окружного суду у Львові, де перебував від 7. липня до 28. липня, в котрім то дні ізза над-тягаючих большевицьких військ призначено його до транспорту на Львів, враз 8 иншими арештантами до Хенцін ад Квльце. Враз з транспортом як звичайний влочинець окружений кінною і пішою жандармерівю переходив через вулиці міста Львова, перебувши при тім дуже трі-вожні хвилі. При збігу двох вулиць Городецької і Унії Бжеської з тої послідної надлетіла пара сполошених коний з полевою кухнею і впала в саму середину транспорту. Повстало,замішання, жандармерія твердила, що деякі вязні хотіли скористати з тої хвилі і втечи. Чи і оскільки се правда, не можна сконстатувати, бо в тій хвилі повстала така стрілянина, що впало що найменше

10

100—150 стрілів. О. Юряк, який враз з лікарем Др. Петрушевичом і радником Масляком був у послідному ряді, кинувся на землю і уйшов щасливо смерти. Упало З убитих вязнів і кількох ранених. Факт в, що до вязня, який