Сергій Фішер - Секрети будиночка номер 5, Сергій Фішер

Я кивнула, розуміючи і приймаючи це.

– До речі, – додала Софія, – ти чула останні новини про Емму?

– Ні, а що?

– Її батько знову задіяв усі свої зв'язки, – вона похитала головою. – Але цього разу навіть він не може повністю захистити її. Кевін співпрацює з прокуратурою, щоб отримати пом'якшення вироку. І він багато розповідає. Про Емму, про те, як вона знала про інших дівчат. Як заохочувала його.

– Боже, – прошепотіла я. – Це жахливо.

– Так, – кивнула Софія. – Моя мама щойно дзвонила. Поліція хоче, щоб я дала додаткові свідчення. Про те, як Емма проводила "кастинг" дівчат для Кевіна.

– Кастинг? – я не могла повірити своїм вухам. – Ти серйозно?

– На жаль, – Софія виглядала виснаженою. – Я не знала про це раніше. Думала, що я особлива, єдина. Але тепер... здається, вона допомагала йому знаходити дівчат. Рекомендувала тих, хто був... вразливим. Піддатливим. Як я.

Я відчула, як мене охоплює жах від масштабу цього відкриття. Емма була не просто заможною, зверхньою дівчиною, яка знущалася з інших. Вона активно сприяла хижацтву дорослого чоловіка щодо неповнолітніх дівчат.

– Це більше, ніж шкільні драми, – тихо сказала я. – Це... злочин.

– Так, – просто відповіла Софія. – І те, що вона з багатої родини, цього разу не захистить її. Не повністю.

Ми знову замовкли, обидві приголомшені масштабом того, що розкривалося.

Враз я помітила Джейсона, який йшов до пірсу. Він виглядав серйозним, з папкою в руках.

– Новини, – сказав він без передмов, сідаючи поруч з нами. – Мій батько щойно отримав офіційне повідомлення від ради директорів табору.

– Яке повідомлення? – запитала я, відчуваючи, як напружується Софія поруч зі мною.

– Вони створюють спеціальну комісію для розслідування всієї ситуації, – пояснив Джейсон. – Не лише про Емму і Кевіна, але й про загальну культуру в таборі. Про те, як така токсична динаміка могла залишатися непоміченою так довго.

– Ого, – тихо видихнула Софія. – Це серйозно.

– Більше, ніж ви думаєте, – Джейсон розгорнув папку. – Вони просять свідчення від усіх, хто стикався з... проблематичною поведінкою. І не лише щодо Емми. Щодо всіх проявів знущань, соціальної ієрархії, дискримінації.

– Тобто?

– Тобто це шанс для реальних змін, – відповів він, дивлячись на нас. – Шанс зробити цей табір безпечнішим місцем для всіх, а не лише для дітей з грошима і зв'язками.

Я відчула, як всередині зростає щось схоже на надію. Можливо, з усього цього жахіття могло вийти щось позитивне.

– Вони просять вас обох дати офіційні свідчення, – додав Джейсон, передаючи нам кілька аркушів. – Але це добровільно. Ніхто не змушує.

Софія взяла папери, її руки легко тремтіли:

– Я зроблю це. Розповім усе, що знаю. Навіть... особливо ті частини, де я сама була частиною проблеми.

– Я також, – погодилася я, беручи свою копію.

Джейсон усміхнувся — не тією вимушеною, ввічливою посмішкою, яку я бачила раніше, а справжньою, теплою:

– Я знав, що ви погодитеся. Ви обидві сильніші, ніж думаєте.

До кінця дня новини про комісію розповсюдилися всім табором. Реакції були різними — від ентузіазму до невпевненості і навіть страху. Деякі підлітки, особливо ті, хто був частиною "еліти" табору, виглядали стривоженими. Інші, хто роками зазнавав знущань і дискримінації, здавалися обережно оптимістичними.

За вечерею Мона принесла новину, яка шокувала всіх нас:

– Батьки Кім подають у суд на табір і на Кларксонів, – оголосила вона, сідаючи за наш стіл. – За недбалість, що призвела до травми, і за спробу приховати інцидент.

– Серйозно? – Тейлор виглядала приголомшеною. – Це буде величезний скандал.

– Вже є, – кивнула Мона. – Місцеві новини підхопили історію. Зранку тут будуть журналісти.

– Журналісти? – жахнулася Лін. – Але ж... це означає, що історія стане публічною. Все, що сталося.

– Включно з тим, що стосується Софії, – тихо додала я, відчуваючи, як стискається серце за неї.

Як по команді, ми всі подивилися в бік столу, де Софія сиділа з кількома дівчатами, яких я не дуже добре знала. Вона виглядала більш розслабленою, ніж раніше, навіть час від часу посміхалася.

– Мені слід попередити її, – сказала я, підводячись.

– Почекай, – Мона зупинила мене. – Вона, можливо, вже знає. Бачиш двох жінок біля входу? Це журналісти з місцевої газети. Вони беруть коментарі у деяких дітей. Директор Алден в сказі, але не може просто вигнати їх — надто публічна історія.

Я обернулася і справді побачила двох жінок з блокнотами, які розмовляли з групою підлітків. Вони виглядали професійно і серйозно, не як папараці, які полюють на сенсації, а скоріше як репортери, які розслідують серйозну історію.

– Таборові скандали зазвичай залишаються в таборі, – задумливо сказала Тейлор. – Але це... це виходить на новий рівень.