Леля Карпатська - Обіцяна, Леля Карпатська

— Знайшов нас… знайшов!

Дівчина спробувала заспокоїти його, проте той відштовхнув її і швидко вийшов з кабінету. Ляна кинулася за ним.

— Стривай, Женю, куди ти?

Той вилетів з квартири, не кажучи ні слова. Дівчина поспішила слідом. Вони вибігли у під’їзд. Євген кинувся до проїжджої частини, проте Ляні вдалося вчасно його зупинити. Авто, яке тієї миті проїжджало повз, засигналило і водій брудно вилаявся в їхній бік.

— Любий, обережно! — дівчина спробувала завести чоловіка назад.

Євген не звертав на неї уваги. Він озирався довкола, когось шукаючи.

— Я розриваю угоду! — закричав він. — Тепер я теж маю на це право, адже вона — моя дружина!

Його голос зривався, в очах була паніка. Ляна вкотре зробила спробу його заспокоїти, але чоловік відмахнувся від неї, боляче вдаривши ліктем у живіт. Дівчині перехопило дихання. Вона похитнулася і схопилася за рукав Євгена. Той врешті помітив її і встиг підхопити.

— Кохана, що трапилося?

— Нічого, Женю, нічого…

— Чому ми надворі? Ти ж змерзнеш!

Святковий настрій танув. Ляна докладала всіх зусиль, аби повернути його, проте сьогодні вона вперше перелякалася за своє майбутнє та дитину, яку носила під серцем.

Євген, як нічого не бувало, продовжив накривати на стіл. Він увімкнув різдвяну музику і, пританцьовуючи у фартусі, підійшов до дружини.

— Можна запросити вас на танець?

Ляна, яка сиділа в кріслі, силувано всміхнулася. Вона не хотіла загострювати ситуацію, тому погодилася і подала йому руку.

— Мені ще перевдягнутися треба, — тихо мовила дівчина.

— Ти і в халаті гарна, — ніжно відповів Євген і додав: — А без халата ще краща.

Ляна мимоволі засміялася. Вона притулилася до чоловіка. Їй так хотілося відчути себе у безпеці! Євген завжди чудово справлявся з цією задачею. Проте останнім часом абсолютне відчуття безпеки змінювало рівноцінне передчуття тривоги та страху. Дівчина не могла передбачити, коли у Євгена почнеться черговий приступ.

Вони танцювали під Френка Сінатру та його інтерпретацію «Тихої ночі». Євген тихо підспівував, а Ляна, поклавши голову йому на плече, ледь стримувала сльози. Вона розуміла, до чого все йде. За останні кілька місяців її чоловіка ніби підмінили. Дівчина не встигала приходити до тями після одного випадку, як за ним одразу слідував інший.

Не раз Ляна помічала, що Євген говорив сам до себе. Він міг стояти у ванній і вести діалог, як йому здавалося, зі своїм відображенням у дзеркалі. Чоловік став дратівливим, пам’ять все частіше підводила його. То він звинувачував дружину у пропажі речей, то забував імена друзів та родичів. Одного разу він загубився в університеті, вважаючи, що він у метро Нью-Йорка. Євген здійняв паніку у коридорі, перелякавши студентів. Ляні тоді зателефонували з кафедри і повідомили, що пану професору варто відлучитися від роботи на певний час, навіть від дистанційних занять. «Вибачте, але репутація для нас — понад усе», — почула тоді дівчина.

— У мене для тебе подарунок, — голос Євгена вивів Ляну з задуми. — Звичайно, їх прийнято дарувати на саме Різдво, але є дещо, у чому ти матимеш неперевершений вигляд.

Чоловік вказав на яскраву коробку із золотим бантом.

— Що це?

То була сукня. Темно-червона, блискуча, вона дуже личила Ляні. Перевдягнувшись, вона вийшла зі спальні. Її довге кучеряве волосся спадало на тонкі плечі, декольте підкреслювало звабливі груди, які налилися під час вагітності. Акуратний живіт натякав на делікатний стан.

— Красуня! — із захватом вигукнув Євген. — Моя неймовірна дружина…

Ляна покрутилася.

— Тобі справді подобається?

— Авжеж, — Євген обійняв її ззаду і вони почали рухатися в такт мелодії. — А це доповнить твій образ.

Чоловік витягнув з кишені ланцюжок з маленьким метеликом.

— Ти завжди нагадувала мені метелика, — мовив Євген, застібаючи ланцюжок на шиї Ляни. — Він символізує перетворення. Так і ти для мене — кожного дня різна, але все одно прекрасна.

Дівчина легко торкнулася рукою прохолодної поверхні металу.

— Дуже гарно, Женю… — вона ледь стримувала сльози.

— А ще, — Євген змусив Ляну повернутися до нього обличчям, — він нагадує нам про те, що навіть у найтемнішу ніч здатен знаходити світло. Як і ти — в мені.

Дівчина пригорнулася до нього, намагаючись приховати тремтіння рук. Їй хотілося вірити в краще, проте щось у грудях стискалося, не даючи дихати.

Раптом Євген напружився і відсторонив дружину від себе.

— Мені треба до ванної, — кинув він, ховаючи обличчя.

— З тобою все гаразд? — занепокоїлася Ляна.

Чоловік коротко кивнув і вийшов з вітальні. Невдовзі дівчина почула, як він увімкнув воду. Коли Євген не повернувся й через десять хвилин, Ляна вирішила перевірити, що трапилося. Він сидів, спершись на ванну, і щось бурмотів.