Леля Карпатська - Обіцяна, Леля Карпатська

— Ти не отримаєш її… Я не дозволю цього!..

— Женю?.. — Ляна нерішуче зупинилася на порозі.

Той різко підскочив і затупцяв на місці, ніби загнаний звір. Його погляд змінився. Із люблячого та ніжного чоловіка він перетворився на божевільного, небезпечного незнайомця.

— Ти… ти не розумієш, не знаєш… Твій тато нічого тобі не розповів… Але я все бачив, я знаю…

Ляна підняла руки, намагаючись заспокоїти Євгена. Вона хотіла закрутити кран за його спиною, з якого досі текла вода.

— Любий, зараз ми приймемо ліки і все мине, — лагідно, як до дитини, мовила дівчина. — Все буде добре…

Ляна не встигла отямитись, як наступної миті чоловік рвучко схопив її за плечі і кинув у ванну. Вода розлилася по підлозі, намочивши одяг Євгена. Дівчина намагалася боротися, проте хватка чоловіка була надто сильною.

Ляна відчайдушно борсалася у ванній, хапаючи ротом повітря, поки руки Євгена залізними лещатами стискали її плечі, утримуючи під водою.

— Тільки так я зможу тебе врятувати! — голос чоловіка зірвався на хрип, ніби йому самому було боляче. — Він не зможе тебе забрати!

Дівчина намагалася вхопитися за край ванни. Вона більше не відчувала власних пальців, які марно чіплялися за гладку поверхню. Сльози змішалися з водою. Її думки вирували, розчиняючись у безмежному морі болю і страху. Перед очима промайнули обличчя: Євген, коли вперше взяв її за руку; її батьки, які благословили цей шлюб; перше фото з УЗД їхньої донечки Соломії…

Раптом щось у Ляні зламалося і вона перестала чинити опір. Її тіло обм’якло, руки безвільно опустилися вниз. Поверхня води знову стала рівною, і тільки очі дівчини залишилися розплющеними, нерухомо втупившись у стелю.