Кіра Найт - Дух життя, Кіра Найт

— Богиню? — повторила я, ледве вірячи власним вухам. — Ви вбили моїх друзів і хочете, щоб я повірила в цю маячню?

— Це правда... — він заплакав, його голос зламався. — Ми шукали тебе, щоб повернути. Але ти не хочеш повертатись за власної волі. І ти показала свою справжню сутність. Ти наша Богиня... Твоя жорстокість це довела.

Я розсміялася, хоча в цьому сміху не було радості.

— Жорстокість? Рафаелю, ви ще не бачили моєї жорстокості.

Я повільно піднесла ніж до його горла.

— І не побачиш. Проте твої друзі побачать її, я тобі обіцяю.

І одним швидким рухом перерізала його горло.

Кров потекла по його грудях, і я відступила назад, спостерігаючи, як він задихається в останні миті життя. 

Його тіло завмерло, і я нарешті вдихнула на повні груди.

Кров на підлозі змішувалася з тією, що вже там була. Бар більше не був притулком. Він став полем битви. А я — війною, яка щойно почалася.