Вадим Булава - Долина Крижаних Сліз, Вадим Булава

Розділ 17 "За гарячим слідом"

Енн із Фредом впевнено крокували великою площею Замкового Палацу, де натовп дещо розійшовся. Святковий ярмарок вже не випромінював тої минулої радості. Не було вже й того відчуття свята в очах людей, у відсутності музики та феєрверків, які раніше виглядали так атмосферно на фоні новорічної Долини. Тепер це було тільки у спогадах.

 

– Ти впевнена, що все спрацює і нас не приймуть за грабіжників?

 

– А ти сам подивися навколо: тут повний хаос. Ніхто й не помітить, як ми прошмигнемо у потрібну кімнату, – Для підтримки своєї правоти вона ще раз показала план Палацу та потрібну їм кімнату, – Насправді це недалеко від входу, ось тут, праворуч від сходів. Я впевнена, що у нас все вийде. Головне – поводити себе так само вільно та спокійно, як й інші.

 

– Я б не сказав, що інші поводять себе спокійно, – відповідь Фред, вслухаючись у панічні висловлювання людей біля них та дивлячись на їхню розгубленість.

Всередині ще нещодавно такої людної зали панувала майже цілковита тиша. Якби Фредові показали, наскільки зміниться ця зала за якісь декілька годин, він би просто не повірив.

 

– Енн, ти про час не забувай. У нас всього дві години.

 

– До чого? Ти дійсно віриш, що це культисти, які використають надзвичайні сили, аби викликати лавину?

 

– Чому саме так? Це може бути просто маніяк, який заклав вибухівку десь під снігом.

 

– Можливо, але ж це точно не могло залишитися непоміченим? Тут же повно камер! Подумай сам: після тих подій 2012 система охорони тут має бути краща, ніж будь-де!

 

– Тоді як по-твоєму він планує викликати лавину? Він же не дух, чорт забирай. – Енн зупинилася у декількох метрах від необхідних дверей.

 

– Слухай, а про це я, дійсно, не подумала.

 

– Давай ще раз розглянемо теорію з вибухівкою: це єдиний варіант, як виконати таку забаганку. Просто довірся мені! – Фред говорив переконливо, тому тепер вже Енн була змушена погодитися з його словами та пошукати в них логіку, – Ти ж сказала, що охоронна система з усіма камерами тут з’явилася після 2012, правильно?

 

– Ем-м, ну так. Що ж з того? 

 

– До подій тієї ночі 31 грудня він ніяк не міг закласти вибухівку, адже ми вже знаємо, що тієї ночі, тут точно діяла нелюдська сила. Згадай, всі ті аномалії на радарах, і купу дивних збігів, про які ми читали в Інтернеті?

 

– Так-так, це правда. На рахунок тієї лавини я цілком згодна. Там було щось, це правда.

– То що у нас залишається? Складімо два факти та отримаймо відповідь! До 31 грудня він не міг цього зробити. Після появи охоронної системи – теж! То коли він мав би закласти вибухівку? – Енн не могла приховати шоку на обличчі. Холод навколо ніби посильнішав, увиразнився, і від цього все тіло пробирало морозом та чимось жахаючим.

 

– Він зробив це між тією ніччю і прибуттям людей у Долину… Виходить, наш маніяк – єдина людина, що вижила після лавини? 

 

– Абсолютно правильно! 

 

– Стоп, тоді у мене є ідея! Еврика! Я знаю, як його знайти! – З палаючого ентузіазмом погляду Енн, вже було зрозуміло, що план не потребує корегування. 

Майже без жодного занепокоєння та страхування, дівчина зайшла у кімнату, над якою був надпис: “Архів”.

 

– Почекай! Не так швидко, тут же врешті-решт міг хтось бути! – Але вона вже не почула його, адже щось шукала між рядів.

 

– Це має бути десь… Тут! О, є. – У своїх руках вона тримала книгу усіх померлих у містечку за останні двадцять років.

 

– І як же ти збираєшся знайти потрібну людину?

 

– Наскільки тобі відомо, за офіційними даними, того дня 2012 року не вижив ніхто, а отже, наш лісник, якщо це дійсно він, має значитися безвісти зниклим із датою тої події. Я вже читала, що більшість людей було знайдено. Безвісти зниклих одиниці. – Фред знизив плечима. 

Вони були вже дуже близько до розгадки. Він відчував це, але для нього було загадкою зовсім інше.

Чому ж тоді Майкл досі живий? Всі знаки вказують на те, що злочинець – та людина, з якою хлопець так спокійно балакав. Все виглядає дуже дивно. Навіть якщо вони дізнаються, хто цей лісник, у його діях немає логіки. Або це вони просто її не знайшли.

 

– У нас є п’ять підозрюваних, – коротко повідомила Енн і з гучним звуком сіла на стілець перед комп’ютером, який стояв увімкнений.

 

– Ти хочеш дізнатися про кожного з них детальніше?

 

– Я хочу дізнатися, хто з них той, кого ми шукаємо. – Напівтемрява в архіві дещо напружувала. Від усіх цих думок здавалося, що цей тип просто біля них, що вони у його пастці, що й окультисти, і він, і ця незрозуміла сила мають щось спільне. Дійсно, Фред не думав про мотив злочинця, але ж він мусив бути. Невже він просто хоче забрати сотні життів? Невже все так просто? І чому тоді він вирішив атакувати саме зараз? Чому не у 2015? Чи 2016? Або 2017? Чому саме зараз?

 

– Так-с, отже у нас є лише один підозрюваний, який живе за межами міста. Його звати Баррі Брумен.

 

З екрану на них дивився нічим не особливий чоловік років 50 із сірими очима, світлуватим волоссям та спокійним поглядом, що не виражав ані натяку на агресію.

 

– Мотив… 2012… Культисти… Лавина… Паранормальщина… Підготовка до сьогоднішніх подій почалася саме тоді, одразу після того, що сталося… – Фред не міг відвести погляду від обличчя Баррі. У ньому було щось особливе. Він це бачив, і схоже ідея вже була, – Енн! Енн! Ми маємо негайно зв’язатися з Майком! Здається, я починаю його розуміти. Він не звичайний терорист, він має чітку мету! Він сто відсотків хотів і хоче щось зробити. Він не може просто так все підірвати. У цьому є сенс, дуже глибокий сенс…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍