Кирило Легович - Годинник почуттів, Кирило Легович

Розділ тринадцятий 

 

Розділ тринадцятий 

 

«Ти рідко снилася. Зачасту це було тоді, коли я вже забував про тебе. Але ці кляті сни мене штовхали на постійне пригнічення. Останні так це взагалі тотальна драма. Я бачу нас з тобою в інтимних переписках, і ні, не секс, а саме щось сімейне. Хоч багато вже води витекло, але ти не виходиш з голови. Залишаєшся на порозі мого серця, і така наче вагаєшся: чи вийти повністю, чи зостатися навсякий випадок. Моя клята фантазія каже мені:  «Ви можете бути разом. Це реально». Але дійсність каже: «Ви то будете разом, але як друзі. На більше навіть не треба розраховувати». Але сни мені обіцяють значно яскравіші події...» 

 

КВІТЕНЬ 

 

Вже який місяць Костя не може нормально  заснути. Щоразу, коли він лягає в ліжко, то бачить перед собою Кіру, яка дивиться на нього карими очима. Він постійно намагався позбутися думок про неї, але якась сила не дозволяла йому це зробити.  Зранку Костя взагалі не відчував почуттів до Кіри. Сидячі на уроках, він намагався не дивитися на  неї, але його погляд наче підсвідомо, наводив на її сяючі очі. Часто Кіра сама повертала голову, аби подивитися на Костю. Вона постійно усміхалася йому, наче загравала до нього своїм поглядом.  

  На дворі буяв квітень. Теплі промені пришвидшували пробудження природи від зимового сну. Так само як і у Кості, за планом, час   початку відліку до  вирішального дня, після якого у його житті повинна настати нова сторінка.  

  Було зрозуміло, що поїздка до Києва скасовується через епідемічну ситуацію в країні. Він мріяв, що саме в останню травневу ніч, Костя запропонує зустрічатися Кірі. Та чим далі йшов час, тим більше його мучила любов до неї. Він намагався забути  почуття, але саме це ставало ще болючішим. Його свідомість уже не могла уявити іншої дівчини замість неї. Він знайшов у Кіри ідеал, який повинна мати його майбутня дружина.  

“Це божевілля...” - повторював голос у його голові. 

 Костя розривався від болю. Він мовчав, мовчав довго… Але настав час щось робити. День народження було близько, але хлопець не знав як до нього відноситься дівчина.  

 Костю охопило нестримне бажання розказати про свій біль. Він вирішив трохи полегшити свої страждання, розповівши все Ані. Вона цю кашу підігріла, і їй, разом з Костею, її доїдати. 

   Він зайшов у спільний чат  в Інстаграмі, і почав записувати голосові повідомлення, у яких розповідав про Кіру. Аня як ніхто розуміла страждання Кості. Попри величезну кількість повідомлень, вона уважно вислуховувала кожне слово, яке хлопець казав про Кіру. Аня зрозуміла, що Костя має занадто ідеальне уявлення про свою любов. 

-Розумієш, Костю,- почала своє голосове повідомлення Анна, - ти вважаєш Кіру ідеальною, та вона не така свята, як на перший погляд. Як ти знаєш, вона  цікавиться старшими хлопцями. Їй потрібно, аби був якийсь хлопець, що міг  привезти Кіру до бару, і купувати спиртне. Така ж сама ситуація з Соломією. Зараз у нас з Кірою не такі міцні стосунки, бо вона стала трохи лицемірною. Кіра буде й далі показувати свої милі оченята. Та знай, що за ними зовсім інший образ. Так, вона класна дівчина. Можливо, Кіра могла стати ще кращою, якби тоді разом з Соломією не зв‘язалися з більш дорослою компанією. Саме це погубило в них ту саму милоту. Я раджу тобі забути про неї. Вона згубна для тебе. Зрозумій, Кіра вже ніколи не повернеться до тебе. Ще й бо, у Кіри є хлопець…  Вони вже майже місяць зустрічаються. 

 Костя розумів ці слова, але останні рядки вдарили  по  серцю. Він повністю зневірився в любові, зневірився в долі. Останній рік посилав йому знаки. Він повністю покладався на них, повністю довірився фортуні, а не своїм діям. Костя вважав, що все буде так, як захоче він. Та зараз, весь світ рухнув з під ногами хлопця. «Я обіцяв, обіцяв. Я повинен виконати обіцянку» - заспокоював себе хлопець. 

Декілька днів після розмови він обдумував все до дрібниць. Почуття до Кіри не давали розвиватися хлопцеві. Вони були згубними для нього, сковували його якості. Майже три роки намагань і таки не спрацювало. Надії на відносини просто розчинялися. Він зостався біля розбитого корита, точніше біля розбитої невзаємної любові, яка пожирала енергію зсередини. 

Ті, як він інколи думав, «загравання» Кіри постійно не давали йому спокою. А ще ж сни. Сни! Так, не з четверга на п’ятницю, але ж приснилося! Її погляд на нього, посмішка, м’якість у спілкуванні - все це створювало перспективу на реалізацію чогось значно більшого. Та це лишень омана, дурість, котра затьмарює хлопцеві розум. Скільки навколо дівчат, а він дивиться тільки на неї, бо вона - ідеал.  

 Розуміючи безглуздість ситуації, Костя дедалі частіше формував план повного знищення симпатії до Кіри. Маски скинуто. “Пора закінчувати цей спектакль!” 

Майже знесилений від постійних роздумів, Костя вирішив написати дівчині лист-одкровення. Йому хотілося розписати подробиці своїх переживань, викласти думки, і аби вона прочитала їх. 

Хлопець відкрив нотатки на телефоні. Він кусав губи й дився на курсор, що зникає так само раптово, як і з’являється. Зробивши вдих, його пальці  почали записувати  сповідь: 

    “ Я тебе благаю, Кіро, прочитай це довге повідомлення до кінця. Для мене це дуже важливо. 

   Як ти знаєш, майже три роки тому, я дізнався, що є дівчина, яка має симпатію до мене. Спочатку, мої думки не надали цій новині особливої уваги. Та згодом, щось засіло в моїй голові, і примусило полюбити тебе.  

  Я запропонував тобі зустрічатися чотири рази. Кожного разу ти відмовила мені. Та моє серце не хотіло цього сприймати. Кожного разу я страждав від болю й туги за тобою, особливо останнім роком. Я мучився щодня, щоночі. Я міг забути тебе, але якби не сни, що снилися мені про тебе, долоні до долоні на Новому році, постійно усміхнені карі очі, які дивляться на мене... 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍