НМ - Привид в гуртожитку, НМ

Максим поглянув на них і зітхнув знову.

— Я не можу сказати точно, але є деякі паралелі. Якби це був просто нещасний випадок, я б не був так стурбований. Вони померли в той самий час, коли з вами сталося все це... і я бачив сліди, які вказують на нещось надприродне.

Дівчата перезирнулися. Ще нещодавно вони боролися з чимось невідомим, а тепер перед ними з'явився новий, ще страшніший виклик.

— Тобто ви думаєте, що ми не єдині, кого це торкнулося? — спитала Марі, її голос був низьким, але спокійним, хоча всередині все клекотіло.

Максим кивнув.

— Так. Я боюся, що це не кінець. Щось знову активувалося, і ми повинні з'ясувати, що саме це таке, перш ніж буде занадто пізно.

Ася глибоко вдихнула і поглянула на своїх подруг.

— Що нам тепер робити? — запитала вона, її голос трішки змінився, став серйознішим. — Нам потрібно знайти відповідь, чи що?

Максим тихо відповів:

— Ми не можемо сидіти склавши руки. Я буду вам допомагати, але нам треба діяти швидко. Ваша роль в цьому всьому, я впевнений, дуже важлива.

Дівчата знали, що вони не можуть більше залишати це просто так. Те, що сталося з Натою і Егором, було лише початком. Вони відчували, що знову опинилися в центрі чогось потужного і небезпечного.

— Ми готові, — сказала Віка, підводячи голову. — Давайте розберемося з цим разом.

Максим кивнув, і, здавалося, він відчув якусь полегкість. Всі вони сиділи, намагаючись усвідомити нову реальність, в якій вони опинилися. Катя, привид, загадкові смерті — все це перепліталося, і тепер їм потрібно було з'ясувати, що стоїть за цими подіями.

— Нам потрібно більше інформації, — сказав Максим, розглядаючи їхні обличчя. — Я отримав деякі дані, але вони досить розпливчасті. Дівчата, ви, напевно, знаєте більше про те, що тут відбувається. Чи є у вас ще якісь підозри або дивні знахідки?

Віка задумалася і, ковзаючи поглядом по своїх подругах, заговорила.

— Коли ми тільки потрапили сюди, все здавалося досить звичайним, навіть якщо і страшним. Але чим більше ми дізнавалися про це місце, тим більше відчували, що тут не все так просто. Чи знаєш ти щось про те, чому саме ми стали мішенню?

Максим подивився на неї, його очі стали серйознішими.

— Це цікаве питання. Я ще не можу сказати точно, чому саме ви стали частиною цього. Але я підозрюю, що це якось пов'язано з давніми подіями, що відбувалися тут. Може, це місце якось прив'язане до чогось потужного, що може прокинутися тільки у певний час. І, ймовірно, саме ваші зв'язки з цією історією стали тригером.

Марі, дивлячись на всі ці деталі, задумалася.

— Так, але чому ж саме ми? Ми ж звичайні студенти, нічого особливого. Як нам зв'язати все це з тим, що сталося з Натею і Егором?

Ася, схоже, намагаючись розібратися, втрутилася в розмову.

— Може, ми маємо якось змінити своє ставлення до цього місця? Історія не має значення, якщо ми не розберемося, що тут насправді відбувається.

Максим погодився, його погляд став глибшим.

— Так, вам потрібно бути готовими до того, що все це не просто випадковість. Я боюся, що наступного разу може бути пізно. Нам потрібно з'ясувати, хто або що стоїть за всіма цими подіями.

Тиша в кімнаті стала напруженою. Дівчата обмінялися поглядами, і кожна з них зрозуміла, що від цього моменту все зміниться.

— Як ми можемо допомогти? — запитала Віка, відчуваючи, що час не на їхньому боці.

Максим подивився на неї, знову серйозно налаштовуючись.

— Нам потрібно розкопати історію цього місця, поговорити з людьми, які тут жили до вас, дізнатися більше про привиди і їхню природу. І, можливо, знайти спосіб, як зупинити те, що відбувається.

Ася запитала, виглядаючи трохи переляканою:

— Чи можемо ми просто покинути це місце? Якщо це так небезпечно, чому б не втекти?

Максим відповів з тяжким поглядом.

— Втікти може бути пізно, якщо воно вже прив'язалося до вас. Тому найкраще, що ми можемо зробити — це розгадати це. Якщо ми це не зробимо, ми не будемо знати, хто ще може стати наступною жертвою.

Дівчата замислилися над його словами. Вони розуміли, що для них це не просто розслідування — це боротьба за своє життя. Вони повинні були знайти відповідь, перш ніж стало занадто пізно.

— Ми готові. Потрібно діяти, — сказала Марі, підводячись. Всі одразу погодилися з її рішенням.

Максим, після короткої паузи, кивнув.

— Добре. Тоді завтра вранці я зустріну вас тут. Нам потрібно розпочати розслідування.

Перед ними з’явилася надпис, що спалахнув на стіні, наче написаний невидимими чорнилами, але тепер він був яскраво видимий. Всі завмерли, на мить забувши про всі свої переживання. Повітря стало густішим, і холод в кімнаті став відчутнішим.

Надпис був лаконічним, але від нього не стало легше. «Я тут не винна, це люди в масках».

— Що це означає? — прошепотіла Віка, стискаючи чашку чаю в руках так сильно, що її пальці побіліли.

Марі підійшла ближче до стіни, намагаючись зрозуміти, чи це не результат якихось технічних ефектів або чиїхось витівок. Але вона знала, що це не так. Вона відчувала: тут є щось більше, щось темніше.

— Люди в масках? — повторила Ася, втягуючи повітря в груди, наче кожен її вдих був важким. — Це ж нагадує ту страшну історію про маски, які з'являлися вночі...

Максим, відчуваючи, як повітря стає щільнішим, зробив крок назад. Його обличчя було серйозним, він намагався зібрати всі факти разом.

— Це може бути кимось із тих, хто діяв в цьому місці до нас, — сказав він, оглядаючи надпис. — Люди в масках… Хто вони? Що вони хочуть? І чому ця кімната та сама стіна здаються… такими знайомими?

Віка, яка вивчала всі можливі документи про це місце, згадала одну легенду. «Маски — це не просто атрибути. Це спосіб приховати свою справжню сутність, свою особистість. Якщо вони знову з'являться, ми можемо опинитися в пастці».

— Тобто… вони маскуються під людей? — запитала Марі, поки її погляд все ще залишався прикутим до напису.