Олена Гуйда - Подружжя мимоволі, Олена Гуйда

– Ти пропонуєш мені десять років провести під дахом твого будинку? Це буде досить розсудливо?

– Ні звичайно! Я пропоную об'єднатися, щоб допомогти Лайрелін стати на крило і почути поклик справжньої пари. І тоді лети на всі чотири боки. АЛЕ! Поки вона ще слабка і маленька – ти слухатимеш мене, робитимеш як я кажу і не шурхатимеш по підворіттях, ризикуючи позбавити саму себе крил.

Формулювання вийшло таке, що Шейлін зблідла, а Аргрім загарчав, відчуваючи хвилю страху від малюка Лайрелін. Раш же прикусив язика, розуміючи, що в чомусь може і перегнув палицю. Але його дружина якось інакше не розуміла.

– І в чому полягає твоя допомога? Кричати на мене щодня? Щоб дракониця жила у страху?

– Якби вона боялася мене, то не відгукнулася б спочатку. Тому не вигадуй того, чого немає! – роздратовано кинув Раш. – Лайрелін потрібен обмін енергією з сильним дорослим драконом. І… Аргрім готовий надати тобі свою допомогу! Чи тобі повернути твого напівдракона, поки дроу ще хоч щось від нього залишив?

– Мій батько досить сильний дракон. І також може мені допомогти.

Раш подивився на неї якось... дивно, побарабанив по столу. І все-таки сказав:

– Розумієш ... Твій батько не зможе живити твою драконицю. Просто тому, що… Кращий контакт для обміну – поцілунки або на крайній кінець контакт шкіри до шкіри. Хіба ти не відчуваєш її захоплення, коли я тебе цілую? – Аргрім відчував. Ще як відчували і сам тішився, як молодик. – Батько не підходить, Шейлін! Зовсім ніяк! А цілуватися з чужими драконами я просто не дозволю. Як-не-як – ти Хеймар! І моя дружина! І так! Владика наказав тримати в таємниці пробудження Лайрелін. І цим же наказом – ми тепер не зможемо позбутися один одного, поки ти не встанеш на крило. Тож у твоїх же інтересах бути розсудливою!

Шейлін випустила з рук столові прилади та відсунулась від столу. Її щоки спалахнули. Дихання збилося. Мить – і її трохи помутнілий він вина, але все ж розгніваний погляд вп'явся в Раша.

– Раз так! У мене є умова, Тайраше! – вона зволікала, не спускаючи погляду з чоловіка. – Забери позови проти мого батька.

– Якщо ти обіцяєш поводитися, як нормальна дракониця і не суперечити мені – я обіцяю що за відсутності нових доказів – заберу позови! Домовилися?

– А я маю вибір? – Шейлін шумно втягнула повітря. – Сподіваюся, що коли Лайрелін стане на крило, я не побачу твоєї нахабної морди більше ніколи.

– Навзаєм! – посміхнувся Тайраш. – Домовилися! От і чудово! Давай обідай. Тобі потрібні сили. А повечеряти нормально не вийде – бо ми запрошені до палацу. На вечерю у родинному колі повелителя. Я не впевнений, що ти зможеш проковтнути хоч шматок, коли в тобі в рот заглядають усі, кому не ліньки. Я, наприклад, не можу. Тому… Смачного, люба. І не забувай, що наш попередній договір сили не втратив!

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно