О. М. Мірошниченко - Науково-практичний коментар Земельного кодексу України

із "координації"' діяльності органів земельних ресурсів надані багатьом органам: Верховній Раді Автономної Республіки Крим (п. "є" ст. 7 ЗКУ), обласним радам (п. "д" ст. 8 ЗКУ), Київській та Севастопольській міським радам (п. "и" ст. 9 ЗКУ), районним радам (п. "в" ст. 10 ЗКУ), сільським, селищним, міським радам (п. "є" ст. 12 ЗКУ).

До пункту "ж". Формулювання даного пункту вказує, що перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, наведений у коментованій статті, не є вичерпним. Деякі із повноважень місцевих державних адміністрацій передбачені безпосередньо у ЗКУ: це повноваження щодо вибору місця розташування земельних ділянок (ст. 151 ЗКУ), у процесі розмежування земель державної та комунальної власності (п. 10 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ, ст. 8 ЗУ "Про розмежування земель державної та комунальної власності") тощо.

Низка повноважень надана місцевим державним адміністраціям ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації"' місцеві державні адміністрації крім власне питань "використання землі" (п. 7 ч. 1 ст. 13, ст. 21 Закону) вирішують ряд питань, що мають те чи інше значення для регулювання земельних відносин, зокрема, питання забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, управління майном, приватизації та підприємництва, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку, використання природних ресурсів, охорони довкілля тощо. Зміст цих повноважень розкривається в інших нормах зазначеного Закону: ст.ст. 15-17, 19-22, 28 та ін., а також інших актах чинного законодавства.

Стаття 17-1. Повноваження державних органів приватизації у галузі земельних відносин

Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

(Кодекс доповнено статтею 17-1 згідно із Законами N 3235-IV від 20.12.2005, N 489-V від 19.12.2006, N 107-VI від 28.12.2007; в редакції Закону N 309-VІ від 03.06.2008)

Державними органами приватизації в Україні є Фонд державного майна України та його регіональні відділення. Вони діють насамперед відповідно до ЗУ "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992, "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992, "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" від 14.09.2000. До сих пір відсутній закон про державні органи приватизації, тому їх статус визначається застарілим Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, що затверджений постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 №2558-XII.

Єдиним повноваженням державних органів приватизації у галузі земельних відносин ЗКУ визначає "продаж: земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації". Дане повноваження "традиційно" вносилося до ЗКУ законами України про державний бюджет і 03.06.2008 нарешті отримало в кодексі "постійну прописку". Ідея змін - зробити можливим продаж земельних ділянок разом із об'єктами, що підлягають приватизації.

Оскільки розпорядження земельними ділянками органами приватизації здійснюється при приватизації відповідних об'єктів, така жорстка прив'язка відсилає до законодавства про приватизацію державного майна, зокрема, ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про приватизацію державного майна", "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини", "Про призупинення приватизації підприємств нафтопереробної промисловості України", "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" тощо.

Слід враховувати, що до проведення розмежування земель державної та комунальної власності повноваження органів приватизації щодо розпорядження земельними ділянками визначаються абз. 2 п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ (див. коментар). Обсяги повноважень, надані державним органам приватизації п. 12 розділу X та ст. 17-1 ЗКУ, істотно різняться, і через нечіткість положень п. 12 його застосування супроводжується істотними проблемами (див. коментар до п. 12 розділу X).

Державні органи приватизації (Фонд державного майна України) не стали ефективним господарем земельних ділянок. Так, хоча право розпоряджатися земельними ділянками надавалося цим органам починаючи з 2006 року, перша земельна ділянка була продана разом із об'єктом, що підлягав приватизації, лише 16.11.2007 року (йдеться про земельну ділянку під будівлею колишнього гуртожитку у м. Вознесенську Миколаївської області, що була продана за 38982 грн.)[86].

Розділ ІІ ЗЕМЛІ УКРАЇНИ

Глава 4 Склад та цільове призначення земель України

Стаття 18. Склад земель

   1. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

   2. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

   3. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

До частини першої. Територія України обмежується державним кордоном відповідно до ЗУ "Про державний кордон України", а на морі - також положень ст.ст. 2, 3, 5 та ін. Конвенції ООН з морського права 1982 року, ратифікованої ЗУ від 03.06.1999).

Загальна площа території України складає 603700 кв. км., що складає 5,7% території Європи[87].

Щодо поділу земель України на категорії див. ст. 19 ЗКУ та коментар до неї.