Едмонд Мур Гамільтон - Повернення до зірок

Двигуни крейсера мірно гули. Корабель мчав великими просторами Межі, але час для двох бранців тягнувся надзвичайно повільно. Вже багато разів відкривався внутрішній люк, через який охоронці давали їм воду і їжу. Інших подій не відбувалося, а Шорр Кан взагалі не з’являвся. Ґордон почав розділяти скептицизм Хелла. При найменшому шумі він з тривогою озирався на зовнішній люк — чи не рухається той, щоб впустити космос у приміщення шлюзу. Досі відкривався лише внутрішній люк. Але хто гарантує, що так і буде? Тривога Ґордона збільшувалася. Він все частіше проклинав себе за необдумані вчинки, внаслідок яких Ліанна залишилася одна. І проклинав не тільки подумки.

— Звичайно, я все розумію, — не витримав одного разу Хелл Беррел, — але я ситий по горло твоїм голосінням. Щось зробити ми все одно не можемо, а твої стогони мене нервують. Ґордон відчув, як у обличчя кинулася кров, але стримався. Замість того, щоб розлютити, він мовчки опустився на підлогу у звичну вже позу — місця для ходьби у приміщенні не було. З похмурої задуми його вивів незвичайний запах. Злегка гіркуватий, він виходив, ймовірно, з системи повітрообміну. Ґордон скочив і втягнув повітря носом. Це було останнє, що він запам’ятав, перш ніж без тями впав на підлогу. Він навіть не відчув болю від падіння…

Якийсь час по тому він став приходити до тями. Його трясли за плечі… Хтось гукав його по імені:

— Джоне, Джоне, нумо, прокидайтеся!..

Він відчув у носі поколювання. Потряс головою, чхнув, нарешті відкрив очі.

Над ним схилявся Шорр Кан, тримаючи перед носом вузький балон, з якого бив струмінь безбарвного газу.

— Кисень, щоб очистити ваші мізки, — пояснив колишній диктатор. — Прокидайтеся, мені потрібна ваша допомога.

Ґордон відчував себе приголомшеним, але свідомість потроху прояснялася.

— Газ… у повітряній системі… Це через нього я втратив свідомість…

— Так, паралізуючий газ. Мені вдалося позичити кілька балончиків у арсеналі. Я підключив їх до системи повітрообміну. Ґордон, вхопившись за Шорр Кана і похитуючись, піднявся на ноги.

— Офіцери?..

— Повністю виведені з ладу. Я, зрозуміло, заздалегідь надів скафандр і зняв його щойно, коли повітря вже очистилося. Як ви себе почуваєте, краще?

Ґордон відштовхнув кисневий балон.

— Все добре.

— Офіцери і екіпаж у відключці, але газ скоро перестане діяти. Ми з вами повинні хутко всіх нейтралізувати, тим часом Хелл займеться управлінням. Я, правда, включив автопілот, але космос на Межі небезпечний для навігації. Хелл Беррел все ще не прийшов до тями, і Шорр Кан тицьнув йому під ніс шиплячий струмінь кисню. Повернувшись до Ґордона, зауважив з посмішкою:

— Хіба я не обіцяв, що незабаром звільню вас?

— І дотримали слова. Вітаю.

Ґордон хитнув головою, і цей рух негайно ж відгукнувся сильним болем у потилиці. А коли Хелл Беррел відкрив очі, його перша реакція на Шорр Кана була воістину комічної. Абсолютно автоматично він простягнув обидві руки вперед і стулив пальці на горлі колишнього диктатора. Але сили ще до нього не повернулися, він був слабкий, як кошеня, і Шорр Кан, легко відкинувши його у сторону, вигукнув:

— Бачу, ви обидва у повному порядку!

Ґордон допоміг антаресцю піднятися і пояснив, що сталося.

— Корабель йде на автопілоті, тож біжи на місток.

Хелл Беррел, перш за все астронавт, миттєво забув про всі інші тривоги:

— Автопілот? Тут, на Межі?

Відштовхнувши Ґордона, він кинувся до трапа, похитуючись від залишкової дії газу. Тим часом ІІІорр Кан роздобув у підсобці моток міцного електричного кабелю, і вони з Ґордоном міцно зв’язали всіх членів екіпажу.

Останнім виявився сам Обд Долл, який безсило валявся на кушетці у своїй тісній каюті. Коли його було надійно скручено, ІІІорр Кан задумливо промовив:

— Мабуть, варто його розштовхати. Безсумнівно, він знає деякі деталі підготовки нападу на Фомальгаут. Вони нас дуже цікавлять, чи не так?

— А якщо він відмовиться відповідати?

ІІІорр Кан зловісно посміхнувся.

— Я постараюся його переконати. Ідіть до рубки. Оскільки ви ідеаліст, ви будете мені лише заважати.

Ґордон завагався. Тортури… Але при думці про Ліанну і про те, що з нею може статися, всередині у нього все немов захолонуло. Він повернувся і мовчки залишив каюту.

Коли він з’явився на містку, Хелл Беррел, не відриваючи погляду від приладів управління, сказав:

— Я вибрав найкоротший шлях до Фомальгаута. На жаль, ми пройдемо небезпечно близько від Тейна.

Ґордон подивився на екран. Крейсер огинав величезну хмару космічного пилу. Мікроскопічні частинки, з яких воно складалося, були настільки наелектризовані космічною радіацією, що хмара була схожа на море вогнів. Ґордону здавалося, що корабель стоїть на місці, але він спробував стримати своє нетерпіння. І ще намагався не думати про те, чим займається зараз ІІІорр Кан…

Незабаром з’явився на містку. Побачивши бліде обличчя Ґордона, розреготався:

— Якби ви себе бачили! Та не хвилюйтесь ви так за цю свиню! Йому довелося пережити лише кілька хвилин страху!

— Хочете сказати, що він заговорив, щойно ви йому пригрозили? — Скептично запитав Ґордон.

— Саме так! Ось що дає хороша репутація… Він навіть не засумнівався, що я без вагань зроблю все, чим йому пригрозив. І виклав усе, що знав. Незабаром дізнаємося, правда це чи ні. Але я переконаний, що він не бреше.

— Коли флот вийде з Тейну? — Запитав Ґордон.

— Обд Дол не зміг повідомити точну дату. За його словами, це залежить від того, коли прибудуть останні контингенти негуманоїдів.