Глен Чарльз Кук - Чорний Загін

Маленькі, м’які округлості виступають на плоских грудях Ловця Душ. Його стегна й ноги мають в собі щось жіноче. Троє з Поневолених – жінки, але хто з них хто, знає тільки Леді. Ми на всіх говоримо “він”. Їхня стать не має для нас жодного значення.

Ловець Душ твердить, що він наш друг, наш захисник. Та все одно, його присутність наповнила зал холодом, що не має нічого спільного з кліматом. Біля нього дрижить навіть Одноокий.

А Ворон? Ну, не знаю. Видається, що Ворон більше не спроможний на почуття, тільки якщо не йдеться про Сонечко. Колись ця велика, кам’яна маска на його обличчі трісне. Сподіваюся, я доживу до цього.

Ловець Душ повернувся спиною до вогню.

-- Що ж, -- високий голос. – Ідеальна погода для пригод. – Баритон. Після цього якісь дивні звуки. Сміх. Поневолений пожартував.

Ніхто не засміявся.

Він і не чекав від нас сміху. Ловець Душ повернувся до Одноокого.

-- Розповідай, -- цим разом тенор, повільний і м’який, трохи приглушений, немов лунав через тонку стіну. Могильну плиту, сказав би Елмо.

В Одноокому не залишилося й сліду від крикуна і балагура.

-- Почнемо з самого початку. Капітане?

-- Один з наших стукачів пронюхав про зустріч ватажків повстанців. Одноокий, Гоблін і Мовчун відслідковували рухи всіх відомих повстанців…

-- Ви дозволяєте їм бігати на свободі?

-- Вони приводять нас до своїх друзів.

-- Звичайно. Один з недоліків Кульгавого. Брак уяви. Він вбиває їх на місці, разом з усіма хто потрапить йому під руку, -- знову цей дивний сміх. – Мало ефективно, правильно?

Тоді додав ще щось на мові, якої я не знаю.

Капітан кивнув.

-- Елмо?

Елмо повторив свою розповідь, слово в слово. Потім вступив Одноокий, який коротко змалював план знищення Загребельного. Я нічого не зрозумів, але Ловець Душ схопив все з півслова. Він засміявся втретє.

Я тільки здогадувався, що ми збиралися зіграти на найниціших людських почуттях.

Одноокий повів Ловця Душ, щоб показати свій таємничий камінь. Ми присунулися до вогню. Мовчун витягнув колоду карт, проте охочих не знайшлося.

Інколи, я питаю себе, як солдатам регулярних військ вдається не зійти з розуму. Адже вони перебувають поряд з Поневоленими весь час. Ловець Душ в порівнянні з іншими просто душка.

Одноокий і Ловець Душ повернулися усміхнені.

-- Вони варті одне одного, -- пробурмотів Елмо, який вряди-годи висловив свою думку.

Ловець Душ знов зайняв місце біля вогню.

-- Чудова робота, джентльмени. Прекрасна. Творчий підхід. Ми можемо очистити Клин від бунтарів. Як тільки зміниться погода, вирушаємо в Троянди. Вісім чоловік, Капітане, включно з двома твоїми чарівниками.

Після кожного речення наступала пауза. Кожне було сказане іншим голосом. Чудернацько якось.

Я чув, що це голоси всіх тих, чиї душі Ловець Душ поглинув.

З непритаманною мені відвагою, я зголосився добровольцем. Дуже вже мені кортіло побачити, як можна перемогти Загребельного за допомогою волоска і блока вапняку. Це тоді, коли Кульгавий зазнав поразки з усією своєю грізною силою.

Капітан поміркував над моєю пропозицією.

-- Гаразд, Док. Одноокий і Гоблін. Ти, Елмо. І підбери ще двох.

-- Це тільки семеро, Капітане.

-- Ворон буде восьмим.

-- А, Ворон. Звичайно.

Звичайно. Тихий, небезпечний Ворон буде альтер его Капітана. Дружба між ними не вкладається у мене в голові. Гадаю, це турбує мене тому, що останнім часом Ворон лякає мене до смерті.

Ворон поглянув на Капітана, піднявши праву брову. Той у відповідь ледь помітно кивнув. Ворон знизав плечем. Що все це означало? Я й гадки не мав.

В повітрі висіло щось незвичне. Втаємничені вважали, що це прекрасно. Я не здогадувався про що йдеться, однак знав, все закінчиться дуже паскудно.

Буря припинилася. Невдовзі дорога на Троянди стала проїзною. Ловець Душ почав перейматися. В Загребельного було два тижні переваги. Подорож до Троянд займе нам тиждень. Поки ми туди прибудемо, байки розповсюджені Однооким втратять свою ефективність.

Ми вирушили на світанку, з блоком вапняку на возі. Чарівники зробили не так вже й багато. Вони всього лиш видовбали в блоці скромну заглибину розміром з велику диню. Я не міг збагнути в чому його вартість. Одноокий і Гоблін метушилися біля нього, як наречений навколо молодої. На всі мої запитання Одноокий тільки посміхався. Гандон.

Хороша погода утримувалася. З півдня віяв теплий вітер. Нам постійно зустрічалися довгі ділянки болотистої дороги. Я став свідком приголомшливого явища. Ловець Душ злізав у болото і разом з усіма нами тягнув віз. І це великий лорд Імперії.

Троянди – головне місто Клина, безладно забудоване і кишить людьми. Вільне місто. Республіка. Леді не вважала за потрібне позбавляти його традиційної автономії. Цей світ потребує місця, де люди всіх мастей і чинів можуть забути про звичні обмеження.

Троянди. Місто без правителя. Роїться агентами, шпигунами й тими, хто живе по темний бік закону. В цьому середовищі, стверджував Одноокий, його хитрий план просто зобов’язаний вдатися.

Коли ми прибули, над нами здійнялися червоні стіни Троянд, темні мов стара кров у світлі сонця, що заходило.

Гоблін неспішно зайшов у кімнату, де ми поселилися.

-- Я знайшов місце, -- пропищав він до Одноокого.

-- Добре.

Цікаво. За останніх кілька тижнів вони не сварилися жодного разу. Переважно, година без суперечки – вже чудо.

Ловець Душ поворухнувся в темному кутку, де він стояв нерухомо, як гнучкий, чорний кущ; натовп людей, що тихенько сперечався сам з собою.

-- Говори.

-- Стара міська площа. Туди ведуть