Глен Чарльз Кук - Чорний Загін

У світі де панує зло, Загін найманців намагається вижити й заробити якусь копійчину. Вони беруть гроші й не ставлять зайвих питань. Однак доля змусить їх зробити вибір на чиєму вони боці
Перша книга з класичної вже серії темного фентезі Хроніки Чорного загону.

- Чорний Загін (пер. Виталий Гнот) (Хроніки Чорного загону - 1) 1006K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Глен Чарльз Кук

Глен Кук

Чорний загін

Переклад з англійської -- полігНОТ

- - - - - - - -

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися про нові переклади.

- -- - - - - -

Увага! Місцями зустрічається ненормативна лексика.

Глава 1: Легат

-- Знамень і чудес не бракувало, -- каже Одноокий. -- Самі собі винні, що невірно тлумачили їх.

Фізична вада Одноокого в жодному випадку не впливає на його дивовижну здатність бачити минуле.

Грім з ясного неба вдарив у гору Некрополь. Блискавка вразила бронзову плиту на гробниці форвалаків і знищила заклинання, що утримувало потвор. З неба падало каміння. Статуї кровоточили. Жреці з кількох храмів повідомили, що у принесених в жертву бракувало серця або печінки. Одна жертва втекла після того, як в неї розпороли живіт, її так і не зловили. В казармі на Роздоріжжі, де квартирували Міські Когорти, перевернулося зображення Теу. Дев’ять вечорів поспіль, десять чорних стерв’ятників кружляли над Бастіоном. Тоді один прогнав орла, що жив на вершині Паперової Вежі.

Астрологи боялися за своє життя і відмовлялися складати гороскопи. Божевільний віщун вештався вулицями і проголошував близький кінець світу. Бастіон позбувся не тільки орла; плющ на зовнішній стіні зав’яв і його місце зайняли нетрі дикого винограду, через які ніколи не пробивалося світло сонця.

Але таке трапляється кожного року. Заднім числом дурні можуть з будь-чого зробити передвістя.

Однак ми повинні були підготуватися краще. В нас було чотири в міру здібних чарівника, які мали вберегти нас від небезпеки, що насувалася – хоча їхніх знань і не вистачало щоб ворожити по нутрощах вівці.

Втім, найкращі віщуни ті, хто робить пророцтва по знаках з минулого. Вони добиваються разючих результатів.

Берил постійно знаходиться в стані крихкої рівноваги, готовий будь-якої миті звалитися в безодню хаосу. Перлина Міст-Самоцвітів була старою, і декадентською, і божевільною, просякнута смородом занепаду і моральної гнилі. Тут тільки дурня здивувала б зустріч з якоюсь потворою ,що нишпорить нічними вулицями Берила.

*****

Я навстіж відчинив всі вікна і молився про хоча б легенький подих з боку гавані, навіть з запахом гнилої риби. Вітерець був настільки слабий, що навіть павутиння не рухалося. Я витер піт з обличчя і скривився на свого першого пацієнта.

-- Знов мандавошки, Патлатий?

Він слабо посміхнувся. Його обличчя побіліло.

-- З животом щось, Док, -- в нього макітра гладенька як яйце страуса. Тому й назвали Патлатий. Я перевірив графік чатових і розклад чергувань. Не побачив там нічого, чого він хотів би уникнути. – Кепська справа, Док. Справді.

-- Гм, -- я набрав професійного вигляду: я знав, що з ним. Не дивлячись на спеку, шкіра в нього була холодною на дотик. – Обідав нещодавно поза нашою їдальнею, Патлатий? – Муха сіла йому на голову і ходила з пихатим виглядом, немов завойовник. Він не зауважив цього.

-- Так. Три, чотири рази.

-- Гм, -- я змішав бридке, молочне зілля. – На, випий. До кінця.

Після першого ковтка, все його обличчя зморщилося.

-- Слухай, Док, я…

Мене пересмикнуло від самого запаху цієї субстанції.

-- Пий, друже. Двоє людей померли перш ніж я приготував це зілля. Тоді Ледар випив і вижив.

Новина про це встигла розійтися. Він випив.

-- Гадаєш це отрута? Кляті Блакитні щось мені підсипали?

-- Спокійно. Нічого тобі не станеться. Так. Схоже, що так.

Мені довелося випотрошити Косого і Дикого Брюса щоб довідатися правду. Це була підступна отрута.

-- Йди положися он там на кушетці, де тебе овіє вітерець – якщо цей сучий син колись надумає з’явитися. І не рухайся. Нехай ліки роблять свою справу.

Я положив його.

-- Розкажи мені, що ти там їв.

Я взяв ручку і таблицю прикріплену до дошки. Те саме я робив з Ледарем, і з Диким Брюсом, перш ніж той помер, і попросив взводного Косого відстежити його шлях. Я був впевнений, що отрута походила з однієї з кількох забігайлівок, які часто відвідували солдати з Бастіону.

Патлатий назвав одне місце, що збігалося з усіма іншими.

-- Бінго! Попалися падлюки.

-- Хто? – Він був готовий зірватися і сам залагодити справу.

-- Лежи. Я йду до Капітана.

Я поплескав його по плечу і виглянув у сусідню кімнату. Цього ранку Патлатий був моїм єдиним пацієнтом. Я пішов в обхід, вздовж стіни Треяна, з якої відкривається вид на порт Берила. На півдорозі я зупинився, поглянув на північ, повз мол, і маяк, і острів-фортецю на море Страждань. Різнобарвні вітрила вкривали мутну сіро-коричневу воду – це каботажні дхау снували павутиною