Богдан Мостіпан - Молот Чудовиськ: Кіготь Темряви, Богдан Мостіпан

-А ось і Штаб - сказав Бетфорд.

-Нарешті... - сказав Реніфат - важке видалося полювання.

-Це точно... - відповів Бетфорд - почекаємо ще якийсь час, доки всі остаточно не стануть на ноги, а потім візьмемося за нові замовлення... Можете йти, хлопці.

-Добрець - сказав Фоллар - а потім усі мисливці піднялися вгору по сходах на другий поверх, і вирушили у свої покої. Бетфорд же залишився в гостьовому залі. Він підійшов до столика, і присів за нього, а потім покликав трактирника, той підійшов до нього.

-Що подати? - похмуро глянув трактирник.

-Пива, будь ласка, - відповів Бетфорд.

У відповідь трактирник кивнув головою, зайшов за стійку, дістав з-під прилавка порожній кубок, потім наблизився до пивної діжки, відкрив краник і, підставивши кубок під неї, наповнив її пивом по вінця. Він вийшов за стійку, а потім з таким же непривітним обличчям, як і раніше, поклав кубок пива Бетфорду на стіл.

-Подякую - відповів Бетфорд - потім схопив у руки кубок пива, і сьорбнув з нього - непоганий сорт пива...

-І часто ти сам із собою розмовляєш? - запитав Белліан, який саме в цей момент прямував до Бетфорда.

-Та так, буває іноді - сказав Бетфорд - судячи з того, що ти зволив вшанувати мене своєю присутністю, знову намічається якась робота?

-Можливо... - сказав Белліан, - насправді все набагато серйозніше, ніж тобі здається, і йдеться тут не про просте лихо.

-Просте лихо? - запитав Бетфорд - а сам то ти його чого не пішов вбивати, якщо це так легко?

-Це ваша робота.

-Ну як же... - сказав Бетфорд, - тільки от якби ти опинився в тому ж лісі, в якому були ми, і тебе б одурманило лихо своєю темною магією - заспівав би по-іншому. Це тобі не вовколак. Ця тварюка буквально проникає у свідомість.

-Та годі тобі, не бубни, я все розумію. Мало чи що полювань у мене за життя було?

-І тим не менше, з лихом ти не стикався, а доручив цю роботу нам - і ми, як бачиш, з нею благополучно впоралися, тож будь ласкавий, стався шанобливіше.

-Мені нагадати, що я вищий за тебе за званням, Бетфорде? - запитав Белліан - накази начальства не обговорюються, а вже тим паче недозволено мисливцеві, нижчому за званням, вказувати мені, що і як робити. А тому, давай повернемося до основної суті нашої розмови.

-Викладай, чого хотів? - запитав Бетфорд, а потім зробив ковток свіжого пива.

-Не тут, - сказав Белліан, - ніхто поки що не повинен знати про те, про що ми з тобою будемо говорити.

-Бачу, справа справді серйозна, - сказав Бетфорд.

-Саме - сказав Белліан - вставай, і йди за мною.

-Навіть пиво не дав допити... - обурився Бетфорд - він підвівся з лавки, а потім разом із Белліаном попрямував угору по сходах на третій поверх, прямо до покоїв Белліана. Вони разом увійшли всередину, перед тим, як заходити, Белліан ще раз переконався, чи ніхто за ними не стежить, а потім дістав ключ із кишені й надійно зачинив двері зсередини.

Бетфорд у цей час підійшов до столу, розташованого в центрі кімнати, і присів за один зі стільців. Белліан сховав ключ назад у кишеню, потім підійшов до столу і сів прямо навпроти Бетфорда.

-До чого вся ця секретність? - поцікавився Бетфорд.

-Заразом дізнаєшся, - сказав Белліан, - загалом... Річ така... Пам'ятаєш, ти нещодавно мені доповідав, що під час чергового полювання на могильних падальщиків ти зі своїм загоном зіткнувся з некромантом? Як би там його звали?

-Моріон.

-Так, саме... - сказав Белліан, - так от... Останнім часом у найближчих поселеннях Грейсбурга коїться чортзна-що... Перший час до нас доходили звістки, що з сіл почали зникати люди, а нещодавно трапилося страшне...

-Хм, і що ж? - серйозним тоном запитав Бетфорд.

-На одне з сіл напала ціла зграя вурдулаків, - сказав Белліан, - вони буквально понівечили всіх мешканців села на шматки, лише один звідти вижив... Мірошник, Альтмір його звати, якщо не помиляюся... Бідолашний чоловік за один день втратив усю сім'ю, включно з п'ятьма дітьми, і дружину... Він щосили втік звідти, і насамперед побіг доповідати про це нам, у Штаб. Ми, звісно, йому не повірили, все-таки, вурдулаків хер знає скільки не бачили в межах Гріссеї, і те, коли бачили, вони мешкали переважно на цвинтарях, і харчувалися трупами або випадковими людьми, що забредали на цвинтар... Але потім я пригадав, що нещодавно ти, і твої люди полювали на цих самих вурдулаків, і бачили їх наживо, і, зокрема, некроманта, що їх покликав... А отже, було цілком імовірно, що мірошник говорить правду... Єдине, що викликало в нас сумніви, то це те, що вурдулаки напали на село цього чоловіка цілою зграєю, але, з огляду на те, що ми все про них знаємо, вурдулаки мешкають переважно поодинці, або невеликими купками, а тут вони не просто з'явилися поодинці, а їх було багато, і вони цілеспрямовано йшли знищувати село!

-Так і з чого ви вирішили те, що це правда? - запитав Бетфорд - раптом мужик помилився? І насправді на їхнє село напали якісь інші чудовиська?

-І ми так думали спочатку, - сказав Белліан, - і вирішили переконатися в усьому особисто... Я взяв із собою ще кількох мисливців, і особисто вирушив у це село. На місці ми побачили цілу купу трупів, понівечених, їхні тіла були понівечені, і було видно чіткі сліди від довгих пазурів, нутрощі було з'їдено... І виходячи зі свого досвіду я можу з упевненістю заявити, що це були саме вурдулаки.

-Якщо те, про що ти говориш, - правда, - сказав Бетфорд, - то це воістину погані вісті.

-Саме... - сказав Белліан - я переговорив про це з верховним мисливцем, він ухвалив рішення зібрати мисливську раду, щоб вирішити, які кроки зробити надалі.

-Так... - сказав Бетфорд, - одного я зрозуміти не можу... Навіщо ти вирішив розповісти про це мені особисто?

-Правильно міркуєш, - сказав Белліан, - ми з верховним мисливцем дійшли висновку, що за всім цим стоїть темний орден, а якщо це так, нам знадобиться допомога, без перебільшення , одних із найдосвідченіших мисливців у нашому штабі - твоїх людей, і тебе самого, звісно ж... До того ж, твоя людина вже мала справу з некромантом, і навіть убила його, а слідом за цим ви доправили нам звістки про повернення темного ордену... А отже, кращі кандидати на допомогу розслідуванню, ніж ви, - нам годі й шукати.