Любава Олійник - Рута. Та, що вірить в кохання, Любава Олійник

Це було так неочікувано, що я здригнулася. Рея всередині затремтіла і відчайдушно намагалася відігнати мене від нього. Поки я збиралася з думками і боролася зі спокусою поглянути на воїна,  підійшов Світозар. Хлопець нічого не запідозрив, і м’яко поклав руку на мою талію. Його блакитні очі вивели мене з обтяжливого сум’яття. Він сяяв радістю, його енергія пульсувала впевненістю.

—Твоя присутність додавала мені сил, — він схилився і прошепотів мені на вухо, а потім швидко поцілував у маківку.

Іван, Деян та Макар, наслідуючи приклад Світозара, із виглядом героїв підійшли до компанії Василини, що стояла позаду з дівчатами. Усі весело й бадьоро рушили до їдальні. І лише я відчувала на спині пекучий погляд римського аристократа…