Софія Брай - Один лише раз , Софія Брай

Меліса прожила у Ніколасса тиждень, а деталей, необхідних для ремонту кранів, все не було. З того, що повідомив сантехнік, дівчина зрозуміла лише одне – їй доведеться ще почекати.

Але їй подобалося жити із Ніколасом. Спочатку дівчині було незручно. Але почуття незручності пішло, як тільки він попросив її провести для нього невелике дослідження. Меліса з головою поринула у це завдання. Вона багато часу почала проводити в його бібліотеці та за комп'ютером, вивчаючи в Інтернеті інформацію. Ніколасса вразила її здатність добувати факти зі швидкістю світла.

— Для тебе це звичайна справа, так? Ти зберегла мені купу часу. Вибач, що трохи зіпсував твою відпустку. 

— О, мені це на радість. Як і співати, стоячи біля плити. 

— Так, ти приголомшливий кулінар.

– Рада, що тобі подобається. До речі, Дрейк зарахує це як робочий час. 

— Може, тому, що я натякнув йому, що з твоєю допомогою здам книгу вдвічі швидше? А якщо ти хочеш почути, як співаю я, люба, то тобі треба тільки торкнутися мене, як минулої ночі.

Ночі Мелісі подобалися більше, ніж решта. Не тільки тому, що їхній секс став ще більш приголомшливим. Головне – вони ще довго лежали в обіймах один одного, розмовляючи.

Одного вечора Ніколасс повернувся з міста з пакетом у руках. 

— Це від Дрейка, - повідомив він, сідаючи за стіл і кинувши на нього великий конверт і ще один маленький, запечатаний. Меліса перестала різати овочі на обід. 

— Я вважала, що він не знає, де ти живеш.

– Тепер знає. Принаймні про пошту на узбережжі йому відомо. 

— Сподіваюся, ти не вирішив, що я дала йому адресу.

– Ні. Я сам сказав йому. Чи бачиш, я подумую про те, щоб влаштуватися в Ойстер-Біч. Я вже досить відомий і багатий, тому можу дозволити собі це. 

Ніколасс планує тут жити постійно! Але що буде з нею?

– І коли ти хочеш переїхати?

— Я ще не вирішив.

Меліса глянула на маленький конверт на столі. 

— Чому ти не відкриваєш його? – поцікавилася дівчина.

– Бо знаю, від кого цей лист. - Ніколасс перевернув конверт, щоб вона могла прочитати адресу.

— Це від ... 

Ніколасс гірко посміхнувся: 

— Звичайно, у світі не один він є, але Дрейк запевняє, що ця людина називає себе моїм блудним татом. Він попросив надіслати мені його листа.

— Думаєш, це твій батько?

– Я знаю. Мені завжди було відомо, де живе цей виродок, а ось він ніколи не цікавився мною. 

— Ти збираєшся прочитати? 

Ніколасс підвівся. Його тіло напружилося. 

— Він нічого для мене не означає. Мені нецікаво, що він там пише. 

– Але це може бути важливим…

– Ні! – Чоловік різко розвернувся на підборах. 

— Ти можеш читати, якщо тобі цікаво. У мене багато роботи.

Ще довго після його відходу Меліса не наважувалася відкрити конверт. Зрештою вона все ж таки розрізала його ножем для листів. Усередині був звичайний аркуш паперу із друкованим текстом.

Дівчина піднялася до кабінету.Він стояв на балконі і дивився в далечінь, спершись руками на перила. Чоловік не глянув на неї, коли Меліса тихо підійшла до нього ззаду з листом у руці.

— Йому, звичайно, потрібні гроші, — кинув Ніколасс.

– Він пише, що побачив твоє фото на обкладинці книги та зрозумів, хто ти. Тому що ти дуже схожий на його синів. Він провів власне розслідування і вважає, що представники преси будуть вкрай зацікавлені дізнатися про твою історію. Він готовий повідати її їм, якщо ти не допоможеш із грошима. Каже, ти заборгував йому за свою божевільну матір. Що ти досить багатий. І кілька сотень тисяч тебе не розорять. Але як ти здогадався?

– Навряд чи це був лист розкаяння, – знову посміхнувся Ніколасс. — Він ніколи не відчував докорів сумління за те, що зробив. Нехай горить у пеклі, мені все одно. 

— А що, якщо він продасть твою історію? 

— Чорт із ним. Усі публікації гарні, якщо вірити Дрейку. Скандал тільки піде на користь моєї популярності. 

— Ніколасс... - Меліса опустила руку йому на плече на знак підтримки, але він різко смикнувся, злісно розвернувшись до неї.

— Мене вчили пишатися своїм батьком і робити все можливе, щоб бути добрим сином. Але, мабуть, це мені не вдалося. Тому що після того, як батько покинув нас, у нього народився ще один син, якого також назвали як і мене. Він забрав моє ім'я, стерши мене зі свого життя, ніби я ніколи й не існував. І я забув про батька. Нехай робить що хоче. Від мене він не отримає жодного цента!

Цієї ночі Ніколасс узяв Мелісу з якимось особливим шаленством, а потім, він розповів їй про свого маленького брата, Річарда, який народився, коли Ніколассу виповнилося дев'ять років.

– Не знаю, хто був його батьком. Здається, один із дилерів, які діставали наркотики для мами. Тоді вона брала все, що могла знайти. Спочатку вона стверджувала, що батько повернувся до неї та зробив їй дитину. А потім, коли зрозуміла, що це плід її уяви, закинула дитину. Мені довелося самому доглядати Річарда.Я годував його, міняв підгузки, брехав владі і крав, щоб купити йому одяг.А коли Річарду виповнилося чотири, він захворів. Мама була надто зайнята пошуками чергової дози і нічого не помічала. Одного разу я прийшов зі школи, а він уже помер.Він задихнувся.

Меліса міцніше обійняла його. 

— Боже, Мелісо, все сталося так швидко. Вчора він ще живий, а сьогодні його вже не стало. Як мого батька, коли він покинув нас. Як моєї матері, коли вона наклала на себе руки через шість місяців після смерті Річарда. Брат мав шанс вижити, але мене не виявилося поруч. Я був йому замість батька. І я дозволив йому померти. Тепер розумієш, чому мене лякає думка про батьківство?

Коли вона прокинулася наступного ранку, він уже працював. І це лише зміцнило її подальше рішення.

Тієї ночі Ніколасс вперше порушив своє написане правило.

Один лише раз.

Можливо, він просто не усвідомлював, що робить, чи забув, чи це просто вилетіло з голови. Але Меліса все частіше і частіше думала про ту ніч. Місячні знову не прийшли, але цього разу Меліса не могла дозволити собі повторити помилку. Саме тому вона вирішила з'їздити до лікарні.