Марк Лівін - Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін

почуття. Нам важливі і люди, і простір без них. Адже ми хоч і соціальні, але все ж окремі одиниці. Це одна з причин, чому в місті так багато напруги: є відчуття, що ніде яблуку впасти. А іноді хочеться простору, в якому можна залишитися наодинці. Наприклад, ми писали цей розділ на природі й витратили майже дві години, аби знайти місце для усамітнення.

Марк. Тож ми пропонуємо нашим читачам цікавий експеримент — вимкніть на один вечір світло вдома й подивіться, що буде.

Вправа

«Коло згоди»

Завдання — навчитися говорити про свої бажання.

Вправа складається з двох частин. У першій ви прямо просите людину про те, що хочете від неї отримати. Наприклад: «Чи могла б ти приділити мені трохи часу й вислухати мене?». Друга частина стосується ситуацій, коли ви хочете щось комусь віддати. Наприклад: «Чи можу я для тебе зробити ось це?».

Такий усвідомлений діалог можна регулярно використовувати у стосунках з партнером, друзями, батьками. Ми звикли щось робити для людей, не думаючи, чи їм це взагалі потрібно. Через це часом і виходить, що наші старання для інших нічого не означають.

31 Francesetti Gianni. Absence Is the Bridge Between Us: Gestalt Therapy Perspective on Depressive Experiences (Gestalt Therapy Book Series 4) (Kindle Edition) // Istituto di Gestalt HCC Italy, 2015.

Пригадаймо, як виглядає людина, що переживає відчуття відрази (немає значення, який подразник це викликав — емоційний чи фізичний). Що першим спадає на думку? Наприклад, зморщений ніс, верхня губа припіднята. Ще можна згадати притаманне «фу-у-у» й рух руками, що символізує самозахист. Воно й зрозуміло, адже відраза — це захисний механізм нашого тіла та психіки від шкідливого чи надлишкового.

Хвилинка психологічної етимології. Українське слово «від­раза», імовірно, походить від слова «разити» — «вражати». Воно може вживатися у значенні32 «завдавати собі ушко­джень». Тобто ми рухаємося від ураження, від завдавання собі шкоди.

У сучасній психотерапії, зокрема в гештальт-­підході, відраза вважається одним з найфундаментальніших механізмів, з яким пов’язана чутливість людини. Від неї залежить, чи потрапить в організм щось нове.

У книжці «Его, голод і агресія»33 Фредерік Перлз порівнює принцип роботи психіки з голодом і споживанням їжі: організм харчується білками, жирами, вуглеводами, а психіка — інформацією та ідеями. Дослідник також звернув увагу, що процес харчування має кілька етапів: вибір їжі, відкушування, пережовування чи всмоктування, тоді ковтання, перетравлення й засвоєння (асиміляція).

Є і зворотний бік процесу — неприємні відчуття, нудота, блювота, розлад травлення тощо. Вони сигналізують про те, що в організм потрапило щось шкідливе й небезпечне, від чого варто триматися якомога далі. Наприклад, якщо ми переїли бутербродів зі шпротами, то згадка про них може викликати в нас відчуття нудоти, яка є одним з відтінків відрази.

Психічні процеси, на думку Перлза, мають ті самі стадії. Скажімо, хтось весь день читав новини про коронавірус, а потім каже: «Не можу більше бачити свою стрічку у фейсбуці». Людина усвідомлює свої почуття: «Я переїла інформації».

Як це відбулося? Особа обрала джерело інформації (їжу), відкрила новину (відкусила), прочитала те, що в ній написано (пережувала), сприйняла це (ковтнула), пошукала цінність (перетравила) і зробила висновки (асимілювала). Саме тому Перлз назвав це явище ментальним метаболізмом.

Сильна відраза здебільшого відчувається вже тоді, коли ситуація справді нестерпна. Наприклад, якщо в кімнаті з’являється неприємний запах — це легке «фу», але таке ще цілком можна пережити. Та якщо принести у приміщення мішок зі сміттям і розсипати його — стане огидно. Тобто від­раза = неприємно × 10.

Нудити також може в присутності інших осіб, до яких ми відчуваємо сильні неприємні емоції. Наприклад, людина мала тривалі непрості стосунки з партнером. Їй завдавали шкоди, вона часто стикалася з неможливістю висловити злість, постійно почувалася в психологічній небезпеці. У цьому випадку людину може нудити — це свідчить про нестерпність почуттів. Ідеться про те, що переживань було надто багато, і їм доводилося якось давати раду.

Важливо говорити і про надлишок, що спричиняє неприємні відчуття й нудоту. Наприклад, людина дуже зголодніла, накинулася на їжу, поглинула її у великій кількості, а потім відчула важкість у шлунку. Ще один приклад: двісті грамів полуниці — це приємно, а два кілограми — потенційний розлад травлення.

Ще один вкрай важливий нюанс — рівень голоду. Коли людина дуже хоче їсти, їй може бути все одно, з якого джерела надходять продукти і як вони виглядають. Крім того, масштаби споживання також розмиваються. Згадайте себе голодними в ресторані чи магазині. Очі готові з’їсти усе, що бачать: йогурт, пельмені, хліб, зефір і так далі. Те саме і з ментальним голодом.

Відчуття можна було б регулювати, якби людина була чутливішою до себе й контексту, насамперед помічала, що їй не підходить, і не доводила це до ситуації помноження. Перлз багато говорить про чутливість до метаболізму. Вона, на його думку, закладається ще в дитинстві. Наприклад, батьки директивні й насильно годують дитину їжею, хоча вона виразом обличчя показує, що їй неприємно (згадуємо досвід поїдання