Оля Лях - Детективне бюро «примара»: Два світи, Оля Лях

- Ти забув уточнити, що ніхто не бачив їхньої справжньої форми. Вони приймають вигляд величезних страшних псів. Їхні жертви чують гарчання, лай, виття, але ніхто ще не бачив, як вони насправді виглядають.

- Або не пережив зустрічі з ними, щоб про це розказати, - гірко всміхнувся хлопець. – Гончі заборонені до використання законами Книги світів. Просто так їх не використовують. Тим паче не використовують проти перехожого. Гадаєш, якийсь маг націлився на Джастіна? – звернувся до подруги.

- Цілком імовірно. Що там з рожевими блискітками, які Чейз знайшов на його віях?

- Я дослідив їх. Вони схожі на порошок забуття, - почав пояснювати Лорік. – Але набагато сильніший. І є щось дивне в цьому. Якийсь компонент, який я не можу ідентифікувати. Вибачте.

В Кори та Ірвіна повільно відвисала щелепа. Мало того, що усе ставало тільки заплутаніше, так ще й якийсь чаклун використав магічного пса-м’ясника в їхньому домі проти Майєса. А тепер ці троє думають, що хтось полює на Джастіна Вегу! Все нові події та інформація нашаровувались на відкриті рани і тягарем брехні лягали на плечі Кори. «В Джастіна було чимало ворогів, але з іншого світу?» - дівчина навіть уявити такого не могла.

- Гей, крихітко, - витягнув її з думок голос Чейза. – Яке тавро було на нюхачі? Особливі завитки чи символи? Можливо сяяння?

- Серйозно? Мене намагались вбити! Я не особливо звертала увагу на те, чи є в звіра сяюче татуювання! І в мене є ім’я!

- Повторюю, він би не вбив тебе. Нюхачі харчуються страхом. Ти була б для нього мов батарейка. І зжерли б тебе тільки тоді, коли б ти сама померла. Швидше за все від втрати крові, больового шоку і страху.

- О! Ну, дякую за вчасну лекцію з монстрології!

- Ти мала б це знати, - зневажливо гмикнув Себастьян. Він підкотив очі і це стало останньою краплею для Кори.