Андрій Анатолійович Кокотюха - Вогняна зима

— Правильно. І я не полізу. І вони не полізуть, якими б крутими себе не вважали. Пісеньки співати чи гімн їхній — то одне. Прапорами махати — не мішки ворочати. Коли їм там, унизу, серйозно показати зуби, потікають із повними штаньми. Ми не ліземо, пацани. Нікуди. Збираємо намети там, де буде зачищено. Усе валіть докупи, запалюйте. Не лише намети, будь-яке їхнє барахло. Уранці почнеться велике прибирання. Нашим після всього — окрема подяка.

— Бабло? — вирвалося в Гопа.

— Що заслужиш! Бабло йому… А просто так, за безплатно, навести порядок у своєму місті що, слабо?

— Так я з Броварів, — вишкірився Гоп. — Там, по ходу, порядок. У Києві що, типу, нема кому? Усі отам, з бандерлогами?

Буряк зітхнув. Потер перенісся.

— Ти знаєш, Гопченко, хто такі бандерлоги? Кого так називали?

— Бандер! — той гордо випнув груди. — Отих, унизу! Ті, хто за Бандеру!

— Мультики дивився, чувак? Коли був зовсім малим, мультики тобі мама вмикала? Чи у вас навіть телека не було вдома?

— Усе в мене було!

— Мультик про Мауглі бачив?

— Нахер мені той мультик упав!

Буряк знову зітхнув, махнув рукою, повернувся до Сірого.

— Потім йому розкажеш, про мультики й усе інше. Балончики — винятково для самозахисту, пацани. Пояснюю тобі персонально, Сіренко, що це значить. Якщо вам хтось із майданутих заважає — сміливо пшикайте в очі. Відмазка: вас провокували, на вас нападали, ви відбивалися. Отак виглядає самозахист. Тобі ясно?

— Ага.

— Комусь треба додатково розтовкти?

— Нє-а, — відповів за всіх Хряпа.

— Молодці. Тоді чекаємо команди. І вперед, за орденами.

— Серйозно? — перепитав Шмата.

— У смислі — серйозно?

— Ну, орден дадуть?

Буряк вирішив не відповідати, бо надто поважав себе, щоб заводитися на подібні дурні теми. Замість старшого вступив Сірий:

— Дадуть. Доженуть — і ще дадуть. Тобі, Шмато, узагалі треба менше курити траву. Уже ордени ловиш у галюнах.

Знизавши плечима, Шмата демонстративно витягнув заначену раніше «п’ятку».

Ніби знав: усе почалося, щойно він докурив.

Команда Сірого рушила вниз по Грушевського. Ноги ковзали — брук приморозило, його вкривав м’який сніг, час від часу хтось із бійців з матюками та під регіт інших гепався на спину чи задницю, сіпаючи кінцівками в повітрі. Сірому вдалося втримати рівновагу, але Гоп, аж надто поспішаючи, два рази загримів, причому вдруге — лицем уперед, дивом уникнувши поцілунку з асфальтом. Чим ближче підступали до Майдану з боку Європейської, тим ясніше чули крики й хоровий різнобій: заклики до міліції зупинитися змішувалися з традиційним: «Ганьба!» та перемежовувалися піснями — не менш традиційним українським гімном. Сірого ще не так давно він зовсім не дратував. Тепер же готовий був найперше мочити тих, хто старанно тягне ці нічого не значущі слова.

Треба при нагоді пояснити одному такому солістові-розумнику. Ще краще — кільком, по черзі: гімном та криками кастет не зупиниш.

Згадавши, Сірий намацав його в лівій кишені.

Балончик — то таке. Давно пора пустити серйознішу зброю в діло, бо, кажуть, менти з беркутівцями не мають права ось так, при всіх, місити злісних порушників. Для того й тримають їхні бійцівські бригади — обурені свідомі громадяни мають такі самі права, коли гуртують загони самооборони.

Сунучи у фарватері «Беркуту», вони вийшли на Європейську. Узяли курс на Хрещатик, пішли до Майдану.

Сніг далі падав, і від того картина, що відкривалася перед Сірим, набувала ще менш реального вигляду. Згори, знизу, з усіх сторін табір, при денному світлі ніби такий великий, неприступний в оточенні своїх дитячих барикад, стискався, наче кулаком в чорній шкіряній рукавиці, шеренгами «Беркуту». Зсередини велетенського кулака їм щось відчайдушно волали, соромили, закликали та вимагали. Відповідь — гучне, злагоджене, невблаганне гаратання кийками по виставлених уперед високих прямокутних щитах.

У мікрофон затягнули пісню, прислухався — знову чортів гімн.

Ніби таким собі музичним, цілковито сюровим, навіть глюковим супроводом, ударив дзвін із боку Михайлівського собору.

Бом-бом-бом!

Сірий ніколи раніше не чув, але звідкісь знав — отак звучить сполох.

Набат.

Сигнал тривоги.